25.02.22 5 кухар; пекар Українська література

Тема.  Творчість Євгена Маланюка. Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє у вірші «Уривок з поеми».

1. Життєвий і творчий шлях Євгена Маланюка.

Складіть хронологічну таблицю життєвого і творчого шляху Є.Маланюка.

  Однією з найвизначніших особистостей України ХХ століття був Євген Маланюк (1897-1968). Вітри історії занесли козацького правнука далеко від рідних країв, проте не вивітрили з його серця палкого почуття до рідної землі і пам’яті якого він роду.

    Україна з дитинства Євгена Маланюка починалася з  маленького провінційного містечка Новоархангельська на Кіровоградщині,  якому судилося протягом віків бути прикордонням княжої Русі і половецького степу, Гетьманщини і Дикого поля, Запорожжя і Речі Посполитої.
    Степов диктував людям свій уклад життя. Дід Євгена Маланюка – Василь, за його ж таки розповідями,  замолоду водив до Криму чумацькі валки і залишився у пам’яті Євгена «останнім чумаком архангородським». Він був чудовим оповідачем козацьких переказів і бувальщин.
    Батько поета, Филимон Васильович, був доволі колоритною особою. Він завдяки природному розумові та самоосвіті  став освіченим інтелігентом. Своїми зусиллями він зібрав достатньо велику бібліотеку, завдяки якій  малий Євген досить рано ознайомився з багатьма історичними працями, з Шевченковим «Кобзарем», творами І. Карпенка-Карого, М. Коцюбинського та інших українських письменників. Матері, як відмічав сам поет, він завдячував двом речам – «серцю і мистецтву».
    Євген вигідно вирізнявся серед однокласників своєю освіченістю. Незважаючи на матеріальну скруту, батьки віддають  Євгена до повітового Єлисаветградського земського реального училища.
    Місто Єлисаветград у ту пору було помітним культурним центром півдня Російської імперії та мало могутні театральні традиції. Тут сформувалася ціла плеяда видатних людей, які ввійшли в історію світової літератури, мистецтва, культури, науки. Згадаймо імена В. Винниченка, Я. Івашкевича, О. Осмьоркіна, О. Фойницького, А. Тарковського, Тобілевичів, І. Тамма.
Любов до літератури, поезії зокрема, що прищеплювалась Євгену ще матір’ю, з новою силою запалала в училищі. Євген багато читає, із задоволенням декламує, дописує до різних часописів, зокрема – повітової єлисаветградської газети «Голос Юга». Реальна школа заклала міцний фундамент у становленні Маланюка – поета. Сам Є. Маланюк згадував, що віршувати він почав ще гімназистом у 13 років.
    В 1914 році Маланюк закінчив Єлисаветградське реальне училище і подався до Петрограда, де навчався в Політехнічному інституті. Воєнна завірюха покликала його до київської військової школи, звідки він потрапив на фронт, брав активну участь у визвольних битвах 1917-1920 рр. Найбільше ж для гартування стійкого характеру та твердих національних переконань Є. Маланюка дала його служба в Українській Армії, безпосередня участь у боротьбі за незалежну Україну під проводом Симона Петлюри. Однак, після падіння УНР разом з іншими емігрував.
    Поетові випала нелегка доля  емігранта. Він змушений був залишити Вітчизну і більше ніколи не повертатися додому. Та рідну  Україну він постійно мав у своєму серці і вів з нею нескінченний поетичний діалог.
    Маланюк був високоосвіченою людиною, вільно володів кількома мовами, бездоганно знав світову історію, європейську культуру і літературу. Всі, хто зустрічався з Маланюком, згадували про нього як про чарівного співрозмовника, ерудита і незвичайну людину.
    «Велетень не лиш духом, а й тілом… Ерудит, енциклопедист. Я зрозумів його покликання в поезії: тисячолітня, багатотисячолітня Україна», – писав Л. Полтава.
    З відпущених долею 71 року, майже 50 років Є. Маланюк прожив на чужині, там і помер. Жив за кордоном, але був із нами. Далекий, проте свій.
    За життя Є. Маланюка було видано 10 поетичних збірок. Остання 11-а вийшла в 1972 році завдяки дружині і сину Богдану. Хронологічно збірки поезій Євгена Маланюка виходили вже з 20-х років ХХ століття. Місця їх видань були по всій Європі й Америці.
    Хоч би яку Маланюкову поезію ми взяли, у кожному її рядку незримо присутня Україна, рідний степовий край, звучить віра у відродження нації і держави.

2. Робота над поезією "Уривок  з поеми".

1)Виразне читання.

Уривок з поеми

Внук кремезного чумака,
Січовика блідий правправнук,
Я закохавсь в гучних віках,
Я волю полюбив державну.

І крізь папери, крізь перо,
Крізь дні буденні — богоданно
Рокоче запорозька кров
Міцних поплічників Богдана —

Тих отаманів курінних,
Що під гармати революцій
Уміли кинуть п'яний сміх
В скривавлене обличчя — муці.

Чия залізна голова
І з-під катівської сокири
Жбурляла в чернь такі слова,
Що їй мороз ішов за шкіру.

Хто в дикий вихор гопака
Втіляв життя назустріч степу,
Й чия упевнена рука
Зміцняла сивого Мазепу.

Коли ж в батуринськім огні
Держава рухнула, тоді-то
Вони взяли свячений ніж,
Залізняка майбутні діти!

Хай згинуло, хай загуло —
Вони лишилися, як криця!
І жадний примус, жадне зло
Їх не примусило скоритьсяі

Херсонські прерії — мов Січ,
А кобзарем — херсонський вітер,
І рідним був одразу клич:
— Вставайте! Кайдани порвіте!

Бо ж там тече козацький Буг
Й — не раз червоная — Синюха,
А я там весен вербний пух
І дух землі — з дитинства нюхав.

Як не калічила Москва,
Не спокушав її розгон той —
Та враз підвівсь, і запалав,
І з серця кров'ю крикнув Гонта.

...Даремно, вороже, радій —
Не паралітик і не лірник
Народ мій — в гураган подій
Жбурне тобою ще, невірний!

Ще засилатимеш, на жаль,
До Києва послів московських —
І по паркету наших заль
Ступати лаптю буде сковзько.

2) Складання паспорту твору

Автор: Євген Маланюк.

Дата написання: 5 червня 1924 року.

Жанр: вірш

Рід літератури – лірика

Лірика – громадянська й філософська.

Епіграф: Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren (Переклад: Я син цієї породи … Е. Верхаерен).

Тема: Відчуття ліричного героя себе частинкою свого нескореного славетного народу.

Ідея: утвердити державсність України, єдність народу з історією

Основна думка: Поки кожен пам’ятатиме про славетне минуле, то не згине надія на краще майбутнє.

Напрям – модернізм

Віршовий розмір – чотиристопний ямб

Римування: перехресне. 

Провідний мотив твору “Уривок з поеми” – художнє осмислення героїчної і трагічної історії України

У вірші “Уривок з поеми” використано козацьку тематику, тому вважають, що твір є прикладом козацької лірики.

Конфлікт  поезії будується на поєднанні протилежностей “миру” і “війни”.

3. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)

Написаний конспект  сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки. 

25.02.22 94 група електромонтерів Українська література

 Тема. Роль образу мелодії вальсу у відтворенні внутрішнього світу героїнь новели «Valse melancolique». Глибокий психологізм твору як новаторство О.Кобилянської.

1. Опрацювання матеріалу (скласти опорний конспект).

 В. Врублевська написала про Ольгу Кобилянську повість 1989 року, у якій розповідає, що письменниця захоплювалася ідеями феміністичного руху, переймалася проблемами емансипації жінок. Здогадайтеся, як називається повість В. Врублевської про письменницю. 

А як нині називають політику, спрямовану на зрівнювання прав та свобод жінок і чоловіків. 

Гендер (англ. gender — «стать», від лат. genus — «рід» )

 Новела О. Кобилянської уперше надрукована в 1898 р. у «літературно-науковому вістнику». Твір є даниною епохи модернізму. Це історія життя трьох жінок, які своїми думками та світовідчуттям не вписувалися у формат пересічних жіночих душ.

 Провідною темою новели «Valse melancolique» є тема музики, мистецтва, їхнього впливу на людину, доля талановитого митця. У творі представлено три артистичні натури Ганни, Марти та Софії. Вони різні за характером, але їх об’єднує замилування красою, прагнення до гармонії життя, фізичної та духовної досконалості. Художній аналіз світу думок і почуттів цих трьох мистецьких натур становить основний зміст твору. Героїні твору — непересічні особистості. Це сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, які прагнуть утвердитися в чоловічому світі. Вони не бояться залишитися незаміжніми, оскільки шукають щастя насамперед у собі. Мистецтво задовольняє їхні запити. У критичній літературі є різні й неоднозначні думки щодо розуміння новели «Valse melancolique». О. Маковей сприйняв твір як позитивістський портрет трьох жінок — «простодушної», «зламаної» й «відважної». У радянські часи акцент робився на прагненні жінок-інтелігенток стати на шлях духовного розвитку, який в умовах капіталізму немислимий. Т. Гундорова побачила у творі лише «жіночий духовний роман». Новела «Valse melancolique» за жанром належить до «музичної новели». У ній основними засобами розкриття психології персонажів є музичні образи й музичні переживання. Використовуючи ці засоби, О. Кобилянська створює образ нового персонажа — естета, творчої, духовно багатої особистості. Такими персонажами у творі є жінки. О. Кобилянська перша в українській літературі зобразила типи жінок-інтелігенток, які є аристократками духу, мають високу мету в житті, прагнуть удосконалити свою особистість, убираючи в душу світові культурні надбання. Це жінки європейського типу.

 

У новелі змальовується життя трьох талановитих дівчат — Марти (учителька), Ганни (художниця), Софії (піаністка). Кожна з них прагне знайти своє щастя, найповніше виявити багаті духовні сили. Починається твір сповіддю Марти, від імені якої й ведеться оповідь. Через передані емоції вона вводить читача у світ музики, з яким асоціюється постать подруги Софії. Далі йде власне історія знайомства дівчат. Спочатку разом мешкало дві подруги Марта та Ганна. Вони мали схожі погляди на життя й доповнювали одна одну. Після підвищення орендодавцем плати за квартиру дівчата змушені шукати третю співмешканку. Знайомство з Софією відбувається через повідомлення служниці, яка вказує на непривабливі деталі її гардеробу: подерті рукавички, ґудзик від пальта тримається на одній нитці. Згодом, познайомившись ближче, дівчата дізнаються, що Софія професійно займається музикою. Перше враження змінюється після виконання дівчиною етюду Шопена. Перед ними розкривається талановита, вразлива до музики особистість. Між дівчатами встановлюється міцний духовний зв’язок. Долі дівчат складаються по-різному. Марта вийшла заміж і стала зразковою дружиною та дбайливою матір’ю. Ганна виїздить до Риму, де заводить вільні стосунки. Однак цей зв’язок, не скріплюючись справжніми почуттями, швидко розривається. Батька своєї дитини вона покидає. Сина бере повністю під свою опіку. Найтрагічніше склалася доля Софії. Її небуденний талант не зміг зреалізуватися: не було кому покрити великі видатки, потрібні для здобуття освіти у Відні. Смерть матері та відмова дядька допомогти завдали їй страшенної муки. Звук розірваної струни фортепіано був останньою краплею для змученого серця. Воно не витримало — настала раптова смерть.

 2. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)

Читати та аналізувати новелу. Написаний конспект  сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.

25.02.22 6 група кравців Українська література

 Тема. «Київські неокласики». Творче кредо групи «київських неокласиків», орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Різногранний творчий шлях Максима Рильського. 

1. Словникова робота (запис у зошити)

Неокласицизм (з грецької «новий і зразковий») — течія в літературі та мистецтві, що з'явилась значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод.

Неокласицизм виник в західноєвропейській літературі в середині XIX ст. До групи українських неокласиків у 20-х роках XX ст. належали Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, М. Рильський, Петро Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт). Вони відмежовувались від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.

«Неокласика» — умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, літературознавців і перекладачів періоду «Розстріляного відродження»:

✵ Миколи Зерова (лідер);

✵ Михайла Драй-Хмари;

✵ Павла Филиповича;

✵ Юрія Клена (Освальда Бургардта);

✵ Максима Рильського.

2.  Ознайомлювальне читання.

М. Рильський поклав життя на службу українській поезії, якій він присвятив близько 60 років. По праву посів у ній одне з перших місць після Івана Франка і Лесі Українки.

Вивчення лірики Рильського — це непочата цілина, справа майбутнього. Сьогодні ще неможливо мати її всю на руках. Передсмертний десятитомник творів Рильського не включає майже половини поезій 20-х років — найкращої його лірики.

Як же розпочалася літературна творчість М. Рильського?

«Десь у класі четвертому почав я друкувати свої вірші, а 1910-го побачила в світ перша моя книжечка «На білих островах». Відтоді почав я вважати себе справжнім літератором…»

А потім були книжки лірики: «Синя далечінь» (1922), «Крізь бурю й сніг» (1925), «Під осінніми зорями» (друга редакція 1926), «Тринадцята весна» (1926), «Де сходяться дороги», «Гомін і відгомін» (1929). Це певний хід на вершини майстерності, дозрівання таланту і власного стилю.

Ранні поезії М. Рильського — це ліричні шедеври, у яких відбито глибину і щирість почуттів, вишуканість вислову, сміливе переосмислення класичних мотивів, тем, героїв. А ще природа, яка у поета завжди перебуває в гармонії з людиною. Збірки ранньої творчості засвідчили на диво мальовничий, сповнений прозорості поетичний світ Рильського. Основні мотиви в цей період — передчуття загибелі краси і людяності, насичення елементами романтизму і символізму. Ці поки що тільки накреслені стильові ознаки згодом буде названо неокласичними.

Неспокійний 1931 рік. Творчість Рильського ділиться на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдалося створити незалежні від політики мистецькі твори, що пережили поета.

Після ув'язнення Рильський написав 35 книжок поезій. Кращі серед них — це «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964). Також створив чотири книги ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур. Його перу належать наукові праці з мовознавства та літературознавства.

У роки Другої світової війни поезія Рильського зміцнювала любов до Батьківщини, волю до перемоги. У всіх творах цього часу чується один основний мотив — віра в перемогу людяності, добра. Україна не може загинути, не може загинути народ, який створив велику культуру, який дав світові Великого Кобзаря.

Максим Рильський дебютував у неоромантичному стилі, другим його щаблем був символізм. Від них та від української народної пісні він взяв увагу до музикальної основи поезії. Тому навіть його сонети звучать часом, як пісня. Найбільше вражає в ліриці М. Рильського багатство її мотивів. До традиційних українських поет додав античні і західноєвропейські.

Збірка «Троянди й виноград» була однією з тих поетичних книжок, які відкривали новий період розвитку української літератури. Через символічні образи троянд і винограду глибоко й поетично розкрито радість повнокровного буття людини, мудро показано, у чому полягає сенс, глибина її щастя.

Перу Рильського належать і вірші для дітей. Деякі його поезії покладено на музику.

 3. Асоціативний диктант

Село Романівка, Тадей Розеславович, «На білих островах», неокласики, «Троянди й виноград», Лук'янівська тюрма, медичний факультет Київського університету, М. Лисенко, Остап Вишня, місто Уфа, 24 липня 1964 рік.

 3. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)

Написаний конспект  сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.

25.02.22 96 група трактористів Українська література

 Тема. «Я (Романтика)» М. Хвильового – новела про добро і зло в житті та душі. Проблема внутрішнього роздвоєння. 

1. Опрацюйте теоретичний матеріал.

У душі головного героя, революціонера, чекіста боряться добро і зло, гуманізм і фанатизм. Що візьме гору й чому, поміркуємо, схарактеризувавши його за ключовими словами та цитатами: «бандит»; «інсургент» (повстанець); «чекіст, але. і людина»; «м’ятежний син»; «Я справжній комунар. Будуть сотні розстрілів»; «Я смакував: всіх їх через 2 години не буде!»; «Схопили нарешті і другий кінець моєї душі»; «Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололося моє власне Я»; «Так, це були неможливі хвилини. Це була мука. Але я вже знав, як я зроблю. Я мушу бути послідовним!»; «Воістину: це була дійсність, як зграя голодних вовків. Але це була й єдина дорога до загірних озер невідомої прекрасної комуни» та ін.

              

2. Робота з твором.

Перейдіть за посиланням та ознайомтеся зі змістом новели  https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=660

  3. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)

Написаний конспект  сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.