Тема. Психологічна переконливість розкриття образу Мартина Борулі. Складання анкети головного героя.
1. Літературний диктант.
1)
На кого Боруля образився й збирався подати апеляцію?
2)
Чому радів повірений Трандалєв?
3)
Як Боруля звелів Марисі називати його з матір’ю?
4)
Хто такий Микола?
5)
Ким і де служив Степан?
6)
Хто кому говорив: «Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять.
Трись, трись меж людьми, і з тебе будуть люди!»
7)
Чому Боруля відмовив сватам від Миколи?
8)
Що трапилося з Омельком у місті?
9)
Чим Марися нагадує Наталку Полтавку?
10)
Через що посварилися Боруля і його дружина Палажка?
11)
Чому Націєвський хотів одружитися з Марисею, а потім утік?
12) Хто і з якого приводу сказав: «Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала!»
2. Складання анкети головного героя.
Мартин Боруля — головний персонаж комедiï. Це людина iз заможноï верхiвки села, не заслiплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманностi. Однак, це натура, скалiчена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лiнiю». Коли б його спитали, навiщо йому те дворянство, вiн, певно, не змiг би пояснити як слiд своє дивне бажання. Мартин — гарний сiм'янин, у домi порядок i достаток; i авторитет, i гроші — все це у нього є. Виявляється, герою треба дворянського титула, який, на думку Мартина, зробить його паном. У своєму домi цей «міщанин-шляхтич» (так назвав свого героя Журдена французький драматург Мольєр) заводить дворянськi порядки, сам мучиться через своï химери, але терпить, бо вважає таку «домашню перебудову» шляхом до полiтично-правового мiсця в помiщицько-капiталiстичнiй державi, яке мало дворянство. Мартин велить своïм дiтям називати себе не татом, а «папiнькою», а маму «мамiнькою». Вiн довго вранцi вилежується в лiжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, вiд довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче вiддати замiж за «образованого чоловiка», сина Степана мрiє бачити знатним чиновником. Смiшно дивитися, як «правила» дворянського побуту суперечать традицiйним порядкам сiм'ï Мартина, викликають нерозумiння i подив членiв родини. Висмiявши таку поведiнку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицiй, ставлення людини до своєï рiдноï землi, свого родоводу, прадiдiвських коренiв, працi, народних звичаïв. Головне не титул, а вмiння залишатися порядною, високоморальною людиною у всiх життєвих ситуацiях.
ВідповістиВидалити