30.10.20 5 МСТУ Українська література

 Тема. Література рідного краю № 1 Григорій Зленко «Цикл сонетів», «На тлі Одеси».

1. Ознайомлення з життєвим і творчим шляхом письменника.

На початку листопада своє 75-ліття відзначив Григорій Зленко — один із найавторитетніших дослідників історії літературного і культурного життя України.

Народився цьогорічний ювіляр у селі Потоці Миронівського району Київської області. Закінчив факультет журналістики столичного університету ім. Т.Г. Шевченка. З 1961 року живе і працює в Одесі.

Григорій Зленко — автор книжок «Нетлінне» (1968), «Книга пам’яті» (1971), «Одесские тетради» (1980), «Берег Пушкина» (1987), «З полону літ» (1989), «Пошук для прийдешнього» (2004), «Лицарі досвітніх вогнів» (2007), а також понад трьох тисяч літературознавчих та краєзнавчих розвідок, опублікованих у журнальній та газетній періодиці.

За вагомі досягнення на дослідницькій ниві Г. Зленко удостоєний звання «Заслужений діяч мистецтв України» (1996), премії імені Павла Тичини (1991), а також нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Григорій Зленко — член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Всеукраїнської спілки краєзнавців, Міжнародної асоціації україністів, а також — єдиний з-поміж сучасних літературознавців Одеси — Наукового товариства імені Т. Шевченка.

Крім пошукових праць у доробку ювіляра — і книга поезій «Пізня лірика».

Вітаючи Григорія Дем’яновича Зленка з 75-літтям, зичимо йому нових досягнень у науковій і творчій діяльності. Увазі читачів «192 сходинок» пропонуємо вірші ювіляра.

2. Читання та аналіз поезій

Постав на чергу двадцять перший вік
У всій своїй і величі, й загрозі…
Що нас чекає на його дорозі?
Чи буде так, як те Іван прорік?

Під ігом цим ми падаєм в знемозі,
Нам сон жахів блукає біля вік:
Ну, місяць ще, ну, ще якийсь там рік —
Й кінець, немовби в’язням ув острозі.

В провіщеннях пророків є свій глузд,
Хоч і відлуння чуємо тут муз,
Що світ не раз красою рятували…

Читаймо знову й знову Книгу з книг:
Там одкровення всіх знегод і лих, —
Та одного читання так замало!

                                       ***

Що є книга? Літер домовина
Чи колиска розуму свята?
То — моя нехрещена дитина
І земна сторінка золота.

В ній — мої і радість, і осмута,
Сон весняний, осені журба,
Днів моїх неміряна покута
І до щастя штормова плавба.

Не питайте, люди, що є Слово
І навіщо вдався я до рим.
В нім — життя, покіль живий, основа,
В нім — і смерть на цвинтарі старім.