22.01.21 5 група кухар; пекар Українська література

 Тема. Життя і творчість О. Кобилянської. Її проза – зразок раннього українського модернізму. Жанрові особливості, провідні теми та ідеї. Автобіографізм «Іmpromtu phantasie» («Фантазія-експромт»).

1. Опрацювання теоретичного матеріалу.

Зовнішність Кобилянської

         У похилі літа О. Кобилянська виглядала так за описами близьких людей: темне волосся, крізь яке пробивалася ледь помітна сивина, гладко зачесане, поділене проділом, заплетене в коси, які укладалися позад голови і закріплялися шпильками. Брови виразно темні, обличчя поважне, серйозне й нагадувало більш чоловіче, ніж жіноче. На ньому ані зморшки, були вони ледь помітні тільки під очима. Лице матове, як буває в темних шатенок, широке чоло трохи виділялося на худорлявому обличчі, на вустах — вираз туги, мрії, осяяний добродушністю. Особливо виділялися темно-карі очі, які світилися вологим, променистим блиском, в них, як казали, ніби відбивалася свіжість травневої роси. Сумовитий вираз обличчя був майже завжди, навіть і тоді, коли письменниця всміхалася. Була вона середнього зросту, одягалася охайно, гармонійно, строго і не за модою.

2. Словникова робота.

Нарис – невеликий твір, художньо-публіцистичного жанру, у якому зображено дійсні факти, події в  житті конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник.

Імпресіонізм – (від франц. impression — враження) — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Імпресіонізм розвивається в останній третині XIX — на початку XX століття. Спершу він виник у французькому живописі: у 1874 році в Парижі серед інших творів експонувалася картина Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Impression. Soleil levant»). Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення не самого предмета, а враження від нього. Самі митці-імпресіоністи досить точно виражали цей головний принцип напряму. «Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмон і Жюль Ґонкури.

Плебеї – (лат., простонародний, від чернь, натовп) 
1. Один із станів вільного населення в Стародавньому Римі, плебс; з 3 - 2 ст. до н. е. -повноправні громадяни незнатного походження. 
2. За середньовіччя й пізніше - широкі верстви міської бідноти. 
3. Назва людини неаристократичного походження.

3. Прослуховування аудіозапису новели - роздуму «Іmpromtu phantasie».