Тема. Іван Карпенко-Карий. Основне про життєвий і творчий шлях митця, світогляд, багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів. Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія.
1. Опрацювати інформацію про життєвий і творчий шлях І. Карпенка - Карого. Скласти хронологічну таблицю в зошитах.
Талановитий драматург-новатор Іван Карпенко-Карий збагатив українську літературу творами різноманітних жанрів. Високою акторською майстерністю, зокрема природженим вмінням передати найсуттєвіше в психологічно вмотивованій особистості, він зробив вагомий внесок у розвиток українського театру. І як письменник, і як один із корифеїв сценічного мистецтва Карпенко-Карий завжди залишався громадянином і патріотом свого знедоленого краю. Переконаймося в цьому, перегорнувши сторінки життя і творчості великого драматурга.
17 вересня 1845 року в селі Арсенівці Бобринецького повіту поблизу Єлисаветграда в родині управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича народився син Іван. Батько походив із зубожілого дворянського роду. Не маючи ні землі, ні чинів, ні освіти, Карпо Адамович Тобілевич змушений був усе життя служити в поміщиків. Мати майбутнього письменника була кріпосною, її Карпо Адамович викупив у поміщика Золотницього.
До 14 років Іван жив у селі.
1855 року починає вчитись у Бобринецькій повітовій школі, по закінченню якої з нагородою за успіхи в навчанні працює писарчуком у канцелярії пристава в містечку Мала Виска, потім канцеляристом у Бобринецькій міській управі.
1862-1863 роках Іван Тобілевич познайомився і зблизився з Марком Кропивницьким, почав брати участь у бобринецькому театральному гуртку.
Працює канцеляристом у Бобринецькому повітовому суді. У 1865 році повіт із Бобринця переїздить до Єлисаветграда, де Іван працює на посаді столоначальника повітового поліцейського управління. Тоді ж разом із Кропивницьким займається громадською та аматорською театральною діяльністю.
1868-1869 роках працює секретарем Херсонського міського поліцейського управління, потім знову Єлисаветградського. 1869 року одружується з Надією Карпівною Тарковською — дочкою поміщика з давнього польського шляхетського роду. Невдовзі народилися діти. Перший син Віссаріон помер невдовзі після народження. У 1872 році народилася Галя, потім Назар, Юрко, Орися.
1877 року Іван Карпович заклав хутір Надія на честь дружини.
1881 року його дружина померла від туберкульозу, залишивши чотирьох дітей. Ще через рік після тривалої хвороби поховали дочку Галю.
1869-1883 роках Тобілевич активно включається в громадсько-політичну і театральну діяльність у Єлисаветграді. Очолює нелегальний політичний гурток місцевої передової інтелігенції. Допомагає учасникам революційного руху. На цей період припадають і перші літературні спроби. Співпрацює з газетою «Єлисаветградськицй вісник», «займається перекладами з російської мови повістей Г. Успенського та Ф. Решетнікова, створенням оповідання «Новобранець». Працює над п’єсами «Чабан» («Бурлака» ), «Хто винен?» («Безталанна» ), «Підпанки».
В альманасі М. Старицького «Рада» публікує оповідання «Новобранець» за підписом Гнат Карий.
1883 року Тобілевича без пояснення звільнили з посади секретаря поліції. Іван Франко, оцінюючи цей період у житті Тобілевича, писав, що тоді «усміхнулася йому українська муза: Росія стратила поліційного пристава, Україна зискала Карпенка-Карого».
Після звільнення переїздить із дітьми на хутір Надія.
У той час трупа Старицького приїхала на гастролі в Єлисаветград. Під псевдонімом Карпенко-Карий Іван Тобілевич стає актором трупи Михайла Старицького. Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».
1884 року письменник одружився зі співачкою трупи Старицького Софією Віталіївною Дітковською.
Під час гастролей трупи Старицького в Ростові-на-Дону (1864) надходить розпорядження про заборону Карпенкові-Карому перебувати в Україні й у великих містах Росії. Він оселяється в м. Новочеркаську, живе під наглядом поліції як політичний засланець. Працює в кузні і в палітурній майстерні. Тоді ж написав п’єси: «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка». Переробляє п’єсу «Хто винен?» на «Безталанну».
1886 року створено комедію «Мартин Боруля». У Херсоні надруковано «Збірник драматичних творів» Івана Карпенка-Карого. Одержує дозвіл залишити Новочеркаськ. Переїжджає на хутір Надія біля Єлисаветграда. Живе під наглядом поліції. Займається господарством. Прагне поновити свою театральну діяльність. Листується з братами: Миколою Садовським і Панасом Саксаганським.
З 1888 року гласний поліцейський нагляд за драматургом змінюється негласним. Дозволено виїзд із хутора Надія. Відновлення акторської діяльності в українському народному театрі. Виїжджає на гастролі разом із Кропивницьким, Заньковецькою, Саксаганським, Садовським. Згодом разом із Саксаганським очолює окрему трупу. У 1889 році написав комедію «Сто тисяч», у 1892 р. — драму «Батькова казка».
З 1893 по 1895 роки письменником створено драматичні твори: «Паливода XVIII століття», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Понад Дніпром», «Чумаки».
У 1897 році склав записку до з’їзду театральних діячів у Москві, яку з трибуни виголосив Панас Саксаганський.
У 1898 році написано статтю «Наталка Полтавка».
1899 рік створив трагедію «Сава Чалий», 1900 року написав комедію «Хазяїн».
У 1901 році під час гастролей у Москві відвідує Л. М. Толстого, дарує йому свої твори.
З 1902 по 1904 роки написав драматичні твори: «Гандзя», «Суєта», «Житейське море».
У другій половині січня 1907 року в місті Умані востаннє виступає на сцені. Через тяжку хворобу змушений припинити роботу в театрі. У серпні їде лікуватись до Берліна.
2 вересня 1907 року Іван Карпенко-Карий помер у Берліні від раку селезінки. Його тіло перевезено в Україну і поховано поблизу хутора Надія на кладовищі села Карлюжино, поруч із могилою його батька.
На хуторі Надія 1969 року відкрито літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого.
2. Робота з аудіокнигою.
3. Літературний диктант за змістом комедії І. Карпенка – Карого « Мартин Боруля »
1.Справжнє ім.`я драматурга Івана Карпенка – Карого…
2. Назвати представників родини І. Карпенка – Карого, які належали до театру корифеїв.
3. Новий український театр започатковано виставою…
4. Жодного разу не з`являється на сцені дійова особа твору« Мартин Боруля»…
5. Репліка « Виграв чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно що лікар: чи вилічив, чи залічив – плати!» належить…
6. Репліка Мартина Борулі « Дорогою не балакай до мене, бо я тебе, капловуха собако, чисто всього обпатраю!» адресована…
7. Найбільшим комізмом сповнені діалоги між Мартином і…
8. Розташувати події у правильній послідовності: згода Борулі на шлюб Марисі з Миколою – викрадення коней в Омелька – приїзд на заручини Націєвського – звільнення Степана з роботи
9. Події у творі « Мартин Боруля» відбуваються протягом…
10. Кому належить репліка « Поросят тільки у ночвах патрають, а ти хочеш благородного чоловіка…»
11. Хто сказав: « Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає!»
12. « Їздю на своїх конях по просителях: і коней годують, і мене годують, і фурмана годують, і платять!...» - казав…
Немає коментарів:
Дописати коментар