Тема. Філософська поезія. Змістовий зв’язок «Легенди про вічне життя» з поезією збірки «Зів’яле листя».
1. Ознайомлювальне читання.
Із своїми міркуваннями про сенс людського життя І.Франко ділиться у філософській «Легенді про вічне життя», адже саме мотиви християнських заповідей переважають у його збірці «Мій Ізмарагд». За Євангельською канвою І.Франко виводить психологічні типи своєї доби: митникам, фарисеям, духовним мерцям протиставлені «Христові спадкоємці в царстві Духа», чиє серце, будучи тим добрим ґрунтом, на який падає Слово Боже, дає щедрий врожай мудрості, добра, самозречення. Письменник зміг втілити найголовніший закон людського буття та взаємовідносин.
2. Прослуховування аудіозапису «Легенди про вічне життя».
Запис у зошити «Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини - для чого вона живе, що є для неї найціннішим. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!»
Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть і дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.
Немає коментарів:
Дописати коментар