Тема. Трагічна творча доля Остапа Вишні. Письменник і його час у гуморесці «Моя автобіографія».
1. Ознайомлювальне читання.
Життя багатогранне і складне. У ньому і радість, і сум, і щастя, і горе, а то й відчай. Важко живеться людині, яка не має почуття гумору.
Письменник обрав своєю зброєю в боротьбі за людину сміх — то дошкульний, то доброзичливий, то гіркий крізь сльози, який завжди супроводжував наш народ у його багатостраждальній історії. На поневолення й зневагу українці часто відповідали в’їдливим висміюванням (згадаймо хоча б знаменитий лист запорожців турецькому султану).
Сам Остап Вишня замислювався: «Оце я собі думаю: що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати?..» І сам відповідав: «Треба — любити людину. Більше ніж самого себе…».
Є відомий вислів про те, що зрозуміти поета можна, лише побувавши в його краї. А щоб збагнути велич Остапа Вишні, не досить навіть переселитися до хутора біля м.Груні, та прочитати всі його твори - потрібно ще й з'ясувати, звідки він такий узявся, чиїх батьків син, де ріс і навчався, що робив і з ким товаришував, з чого радів і чим мучився...
Лагідна усмішка, мудрі очі, в них випромінюється добра й весела душа життєлюба, гуманіста, бійця. Середнього росту, широкоплечий, сутулуватий. Чуйний, скромний, простий, доступний всім.
«Для мене Остап Вишня, - писав Олесь Гончар, - це насамперед виняткова душевна делікатність, чуйність, ласкавість.
Саме йому, Павлу Губенкові, судилось стати найвизначнішим, найпопулярнішим і найулюбленішим сатириком і гумористом в українській літературі ХХ століття.
2. Робота над гуморескою «Моя автобіографія».
1)Словникова робота.
Автобіографія – це офіційний документ, у якому особа власноруч у хронологічному порядку подає стислий опис свого життя та діяльності.
«Моя автобіографія» Остапа Вишні з’явилася так, як зазначав сам письменник: «Занотував я отут найголовніші моменти свого життя, та найголовніші риси моєї вдачі і світовідчуття, що лягли в основу моєї літературної роботи».
- Чому я поспішав? Через що я випускаю її в світ?
- Я ж не певен, якщо дуба вріжу, то хтось візьметься за мою біографію. А так сам зробиш – знатимеш напевно, що вдячні нащадки ніколи не забудуть!
15 березня 1927 р., Харків.
2)Читання гуморески.
Перейдіть по ссилці та прочитайте гумореску https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=450
Немає коментарів:
Дописати коментар