Тема. Контрольна робота № 6 "Образне слово поетичного модернізму. Загальнолюдське, національне, особисте".
1. Пройдіть за посиланням та виконайте, будь ласка, контрольну роботу.
https://naurok.com.ua/test/start/417429
Після проходження тесту, зробіть скрін результату і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403.
Тема. Контрольна робота №4 з теми «Поняття норми в сучасній українській літературній мові. Практична риторика».
1. Пройдіть за посиланням та виконайте, будь ласка, контрольну роботу.
https://docs.google.com/forms/d/1e63b4VzVkJcT7zRD5NxTJrYqTLnBDTFDCrw4glXeAqg/edit
Тема. Контрольне есе “Мандрівка до одного з семи чудес України”.
1. Відгадування акровірша-загадки «Рідний край» та обговорення його змісту.
У всіх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніше їм своя пустиня,
Аніж зелений в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Микола Чернявський
- Мабуть, ви здогадались, що це акровірш-загадка.
- Знайдіть назву Батьківщини в цьому вірші.
- Почитайте перші букви кожного рядка. Так – це Україна.
- Що для вас означає слово Україна?
Чудо – це щось надзвичайно прекрасне. І в нашій країні є багато таких, але виділяють лише сім.
2. Опрацювання пам'ятки "Правила написання есе".
Есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання, не претендує на вичерпне й визначальне трактування геми.
Визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб’єктивному її тлумаченні, вільна композиція. Як правило, есе виражає нове, суб’єктивне слово про щось. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику. Для есе характерне використовування численних засобів художньої виразності: метафор, алегоричних образів, символів, порівнянь.
На першому плані есе – особа автора, його думки, відчуття, ставлення до світу. Це головна установка твору.
В есе відбивається суб’єктивна авторська позиція щодо порушеної в темі проблеми. В есе доречне вживання припущень, риторичних питань, фразеологізмів. Вони надають мові експресивності й стилістичної виразності.
ПАМ’ЯТКА
«Правила написання креативного есе»
3. Написання есе на тему: «Мандрівка до одного з семи чудес України» .
Тема. Складні випадки словозміни дієслів дати, їсти, відповісти, бути та ін.
1. Робота з текстом.
Запишіть невеликий текст. Підкресліть дієслова як члени речення.
Якої великої ваги надавав наш народ у своїх приказках і повір’ях мові, людському слову! У народі вірили колись, що певним словом, яке мало хто й знає, можна й скарби в землі знаходити, й хвороби та всякі недуги лікувати, й від лихої людини та звіра оборонитись («Ласковим словом і гадюк чарують»).
2. Опрацювання теоретичного матеріалу
– Прочитайте теоретичні відомості.
Дієслова бути, їсти, дати і дієслова з основою — вісти (доповісти, відповісти, розповісти і ін.) у теперішньому часі та в майбутньому доконаного виду мають особові закінчення, невідомі іншим дієсловам, а тому вони не належать ні до першої, ні до другої дієвідміни. їх об’єднують в окрему групу, які іноді називають архаїчною групою дієслів.
Дієслово бути в давньоруській мові мало в теперішньому часі такі особові форми:
Однина Множина
1- а ос. єсмь єсьмо
2- а ос. єcu єсте
3- я ос. єсть суть
У сучасній українській мові від нього в усіх особах однини і множини теперішнього часу вживається звичайно лише одна форма є (я, ти, він є; ми, ви, вони є) і дуже рідко в першій та третій особах однини форма єсть: Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина).
У художній літературі зі стилістичною метою (для створення урочистості мови тощо) іноді вживаються архаїчні особові форми дієслова бути. Напр.: Ти воскреси нам діяння народу: одвічня ти ж наша сило,— славна бо єcu (П. Тичина).
Дієслово їсти в теперішньому часі й утворені від нього дієслова доконаного виду (поїсти, з’їсти) у майбутньому часі відмінюються так:
Однина Множина
1- а ос. їм, з’їм їмо, з’їмо
2- а ос. їси, з’їси їсте, зї’сте
3- я ос. їсть, з’їсть їдять, з’дять
Дієслово дати, як і вивідні від нього віддати, видати, подати, продати тощо, та дієслова, утворені від основи -вісти (доповісти, оповісти та ін.), є дієсловами доконаного виду, тому вони в теперішньому часі не вживаються, а мають лише форми майбутнього простого часу.
Зразок відмінювання дієслів дати, розповісти.
Однина Множина
1-а ос. Дам, розповім дамо, розповімо
2-а ос. Даси, розповіси дасте, розповісте
3-я ос. Дасть, розповість дадуть, розповідять
3. Тренувальна вправа
Провідміняйте (письмово) в однині і множині дієслова віддати, відповісти.
Тема. Підсумкове оцінювання учнів.
1. Бесіда за питаннями.
Дайте письмово відповіді на запитання.
- Що таке прикметник?
- Що таке числівник?
- Що таке дієслово?
- Чим відрізняється просте речення від складного?
- Чим може ускладнюватися просте речення?
2. Редагування словосполучень.
Контрольна по хімії, пішов за водою, пропустив урок із-за хвороби, по вашій вині, по вихідних днях, в десять годин, на наступний день, на українській мові, не дивлячись на мороз, ліки від кашлю, сміятися над ним.
3. Граматично – пунктуаційний практикум.
(утворити речення з дієприслівниковим зворотом, проставити розділові знаки).
(Спиратися) на давню українську традицію люди на свято Миколая збиралися разом , щоб зварити пшеничного пива. (Почастувати) присутніх на гостині, усі весело з піснями їздили на санях довкола села. Дітей під час дійства теж не забували (дарувати) особливе печиво — миколайчики. На всій території України (влаштовувати) заздоровні обіди на честь Миколая Угодника люди (сподіватися) на врожай жита і плодів.
Тема. Контрольна робота №4 з теми "Синтаксична норма".
1. Пройдіть за посиланням та виконайте, будь ласка, контрольну роботу.
https://docs.google.com/forms/d/1YMFoQ2wRdUiPbmCIJNd12wySM5jS9TZB3O7SjFEPZFg/edit
Тема. Порядок слів у реченні. Односкладні й неповні речення.
1. Перегляд відоуроку.
Прослухайте та запишіть всі речення з відеоуроку.
2. Пояснювальний диктант
- Запишіть речення, уникаючи невиправданих повторів за допомогою неповних речень. Поясніть розділові знаки та підкресліть члени речення.
1. Бджола жалить жалом, а людина жалить словом. 2. Вовка ноги годують, а мисливця ноги рятують. 3. Повний колос до землі гнеться, а порожній колос до гори пнеться. 4. Один розум добре, а два розуми краще. 5. Пташка красна своїм пір’ям, а людина красна своїм знанням.
Тема. Мистецтво відповідати на запитання.
1. Творче завдання
Зі слів побудуйте крилатий вислів. Поясніть, як ви його розумієте.
(Той, хто ставить питання, дурень протягом п’яти хвилин, той, хто його не ставить, дурень все своє життя (Китайська приказка).)
2. Опрацювання таблиці та запис у зошити.
Щоб розраховувати на успіх у полеміці, потрібно також мати чітке уявлення про логічну структуру і види запитань та відповідей, про специфіку їх застосування в суперечці.
Відомо, що проблеми формулюються у вигляді запитань. Усі запитання щодо їх логічної структури і ролі можна віднести до двох видів. Перший вид — це запитання, що уточнюють, або закриті запитання, які спрямовані на з’ясування істинності чи хибності висловленого в них судження. Граматичною ознакою закритих запитань є наявність у реченні частки «чи»: «Чи правильно, що…?». Оскільки в запитанні цього виду вже міститься судження, яке цікавить, то пошук відповіді завжди обмежений двома альтернативами: «так» чи «ні». Вони ведуть до створення напруженої атмосфери в бесіді, оскільки різко звужують «простір і для маневру» у співрозмоника. Такі запитання можна застосувати разом з чітко визначеною метою. Ці запитання спрямовують думки співрозмовника в одному, установленому нами напрямку і націлені безпосередньо на прийняття рішення.
Закриті запитання мають значний вплив і добре заміняють усі констатації і ствердження. У цьому плані найбільш вражаючі є так звані двійні закриті запитання, наприклад: «Чи слід призначити нашу зустріч вже на цей тиждень, чи перенесемо її на наступний?» Така форма запитання пропонує співрозмовнику і третю можливість — довгу відстрочку. У постановці подібних питань криється небезпека, що в співрозмовника складається враження, мовби його допитують, центр навантаження бесіди зміщується в наш бік, а співбесідник не має можливості висловлювати розширену думку.
Закриті запитання рекомендується ставити не тоді, коли нам потрібно отримати інформацію, а тільки в тих випадках, коли хочемо прискорити отримання згоди чи підтвердження раніше досягнутої домовленості (наприклад: «Чи згодні Ви, що …?»).
Другий вид — запитання, що заповнюють прогалини знань, або відкриті запитання. Вони спрямовані на з’ясування нових властивостей і якостей предметів та явищ, які цікавлять слухачів. Граматична ознака таких запитань міститься в наявності в них запитальних слів: хто, що, де, коли, як і т. ін. На ці питання неможливо відповісти «так» чи «ні», вони потребують пояснення. Вони містять слова «що», «хто», «як», «скільки», «чому». Приклади таких запитань:
· Яка Ваша думка з цього питання?
· Яким чином Ви дійшли такого висновку?
· Чому Ви вважаєте, що…?
За допомогою такого типу запитань мета передачі інформації реалізується більш вільно, ніж у закритих запитаннях, оскільки ми дали нашому співрозмовнику можливість маневрування і підготували до розширеного виступу.
У цій ситуації ми втрачаємо ініціативу, а також послідовність розвитку теми, бо бесіда може повернути в русло інтересів і проблем співрозмовника. Небезпека полягає також у тому, що можна взагалі втратити контроль над ходом бесіди.
Щоб розширити рамки і забезпечити безперервність відкритого діалогу, можна використовувати дзеркальне запитання. Воно полягає в повторенні із запитальною інтонацією частини ствердження, яке тільки що було виголошено співрозмовником, щоб примусити його побачити своє ствердження з іншого боку і продовжити свою розповідь.
Дзеркальне запитання дозволяє створювати в бесіді нові елементи, що надають діалогу достеменний сенс, не вступаючи в протиріччя зі співрозмовником. Це дає кращі результати, ніж круговорот питань «чому?», які зазвичай викликають захисні реакції, пошуки надуманої причинності, чергування обвинувачень і самовиправдовувань і в результаті призводять до конфлікту.
Риторичні запитання. Це запитання, відповідь на які очевидна для всіх присутніх. Їх мета — активізувати аудиторію, указати на нерозв’язані проблеми чи забезпечити підтримку нашої позиції з боку учасників бесіди шляхом мовчазної згоди.
Переломні питання. Вони підтримують бесіду в чітко встановленому напрямку або ж порушують цілий комплекс нових проблем. Якщо співрозмовник коректно і змістовно відповідає на такі питання, то відповіді зазвичай дозволяють виявити слабкі місця його позиції. Наведемо приклади: «Як Ви уявляєте собі…?», «Як Ви вважаєте, чи потрібно радикально змінювати.?», «Як насправді у Вас справи з.?».
Подібні питання ставлять у тих випадках, коли вже отримали досить інформації з однієї проблеми і хочуть переключитися на іншу або ж коли відчули опір співрозмовника й намагаються обійти складні місця. Небезпека в цих ситуаціях полягає в порушенні рівноваги між співбесідниками. За наполегливого використання таких запитань співрозмовник може підвести їх до закритих відповідей «так» чи «ні».
Запитання для обмірковування. Вони спонукають співбесідника розмірковувати, ретельно аналізувати і коментувати те, що було складно. Прикладами є такі запитання: «Чи правильно я зрозумів Ваше повідомлення про те, що.?», «Чи вважаєте Ви, що.?». Мета цих питань — створити атмосферу взаєморозуміння, це часто дозволяє досягнути проміжних результатів.
Зрозуміло, що застосування техніки опитування можливо тоді, коли нам потрібно отримати від співрозмовника професійну інформацію і коли наша мета полягає в тому, щоб краще пізнати і зрозуміти його. Окрім того, за допомогою запитань ми максимально активізуємо співрозмовника, надаємо йому можливості самоутвердитися, чим полегшуємо вирішення свого завдання.
Тема. Мотив самотності людини. Згадка про революцію як данина естетиці доби соціальних перетворень («Інфанта»).
1. Робота в зошитах.
Законспектуйте матеріал.
«Інфанта». — зразок інтимної лірики поета. У ньому М. Вороний розмірковує над враженням, яке справила на нього старовинна картина під такою ж назвою. Твір починається романтичною пейзажною картиною, у якій багато авторських неологізмів, створених його поетичною уявою («проміннострунними». «мрійнотканому». «вогнелунними».. Із чуттям «побожної хвали». ліричний герой оспівує жіночу красу, що, виринувши із глибини століть, залишилася вічною й нетлінною. А світ продовжує жити, у ньому є завжди «два мечі». — добро та зло, і це слід сприймати як належне. Червоний колір полотна нагадав поетові червоні заграви революції. Образи-символи: Революція, червона заграва, меч — повернення до реалій часу, передчуття біди. Для символістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вірша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стільки що сказати, а як сказати.
2. Словникова робота.
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4500
1)Бесіда за змістом прочитаного
1. Які враження у вас викликала поезія?
2. Яка її тема та основна думка?
3. Чому, на ваш погляд, автор обрав саме таку назву?
4. Які символічні образи наявні у творі?
5. Як ви гадаєте, чому в письменника виникла асоціація з революцією?
6. Відшукайте в тексті твору неологізми. Яка їхня роль?
7. Якою постає природа на початку вірша?
8. Яких відтінків вона набуває з появою героїні?
9. Якими рисами наділений портрет незнайомки? Процитуйте.
10. Опишіть стан душі ліричного героя під час зустрічі з незнайомкою.
11. Які художні засоби використовує автор?
12. Прокоментуйте останні два рядки вірша.
4. Метод «незакінчене речення».
1. Микола Вороний — представник укранського… (...). 2. Критики (ще за життя поета) порівнювали його творчість із писаннями великих французьких символістів… (...). 3. Своїм учителем Миколу Вороного називали відомі українські поети… (...). 4. «Маніфестом українського модернізму». став твір письменника… (...).. 5. Ідею цілісності особистості поет виклав у творі… (..) 6. Взірцем пейзажної лірики Миколи Вороного є поезія… (..) 7. Найхарактерніша ознака віршів поета — … (...).
Тема. М. Вороний – ідеолог модернізації української літератури. Його творчість – перша декларація ідей і форм символізму.Єдність краси природи і мистецтва, образотворчі засоби в поезії («Блакитна Панна»).
1. Опрацювання матеріалу "Життя і творчість М. Вороного".
Дитинство, роки навчання.
Микола Кіндратович Вороний (псевдоніми Арлекін, Віщий Олег, Кіндратович, Микольчик) — український поет, письменник, перекладач, режисер, актор, театрознавець, громадсько-політичний діяч, історик і публіцист.
Народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська обл.) у родині ремісника, де зберігалися давні українські традиції. Мати прищепила малому Миколці палку любов до українських пісень, казок, легенд і звичаїв.
Батько Кіндрат Вороний походив з кріпаків, мати — Одарка Колачинська з роду освітнього діяча XVII-XVIII ст., ректора Київської академії П. Колачинського. Коли малому було півроку, сім’я переїхала до Харкова.
Там навчався спочатку в початковій школі, потім у Харківському реальному училищі, пізніше — в Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів. Пізніше продовжує навчатися у Віденському і Львівському університетах.
У період навчання у Львівському університеті знайомиться з Франком. Допомагав йому у виданні газет «Громадський голос». і «Радикал».
Літературна та театральна діяльність.
Працює бібліотекарем і коректором Наукового товариства «Руська бесіда». у редакції журналу «Житє і слово». З 1897 року — актор труп М. Кропивницького, П. Саксанського та інших. Сцену залишає 1901 року і працює в установах Єкатеринограда, Харкова, Одеси, Чернігова. З 1910 р. оселяється в Києві, працює в театрі М. Садовського, викладає в театральній школі. Восени 1917 р. стає директором Українського національного театру. 1920 року емігрує до Варшави і видає збірку «За Україну». (1921 р). 1926 року повертається до України та веде педагогічну і театральну діяльність. Перший вірш «Не журися, дівчино». був надрукований 1893 року, але поетичні твори писав ще навчаючись у Харківському реальному училищі.
Останні роки життя.
На початку 30-х років митця засудили, вирок — трирічне заслання до Казахстану. Вирок було замінено забороною проживати в Україні. Син Марко прагнув добитися помилування, але його звинуватили в націоналізмі, заарештували й відправили на Соловки.
Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно визначити, що Микола Вороний проходив по груповій справі з традиційним для того часу формуванням «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації». Репресований у 1934 р. Розстріляний 7 червня 1938 року. Архів Вороного зберігається в інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України. Реабілітовано посмертно у 1957 р.
Основні мотиви лірики Миколи Вороного.
1. Роль поета і поезії в суспільному житті («Іванові Франкові». «До моря». «Пам’яті М. Лисенка». «Івану Котляревському»..
2. Патріотичні мотиви, Любов до України («За Україну». «Краю мій рідний». «Євшан-зілля». «Україно! Мамо люба!..». «Молодий патріот». «О рідна земле, люба моя нене!»..
3. Віра в український народ, сподівання на краще майбутнє («Коли ти любиш рідний край…». «Гей, хто має міць». та інші).
4. Інтимна лірика («На скелі». «Ні, не забув». «Нічого, нічого». «Нехай і так». «Ти не любиш мене…». «Чи зумієш?». «Ти не моя…». «Зрада». та інші).
5. Пейзажна лірика («Блакитна панна». «На озері». «Краса». «Зоряне небо». «До моря». та інші).
6. Урбаністичні мотиви («Співи старого міста»..)
2. Робота над твором «Блакитна панна».
Під впливом Європейського символізму розвинулася модерна українська поезія початку XX ст. елементи й впливи символізму помітні й у творчості М. Вороного. Творчість М. Вороного — це перша декларація ідей і форм українського символізму Іван Лучук: «Перший правдивий модерніст української поезії… Мав сміливість понад усе цінувати красу, прагнув облагороднювати марудну дійсність. Володів екстраординарним відчуттям слова…». Він одним з перших в українській літературі звернувся до складного явища європейського модернізму та французького символізму. «Блакитна панна». (1912) — зразок поезії символізму, який відкриває цикл поезій «Гротеск».
Прослуховування аудіозапису "Блакитна панна".
Словникова робота.
Арабески — складний орнамент з геометричних фігур і рослинних мотивів.
Фрески — живопис на вологій штукатурці, одна з технік настінного малярства.
Гротеск — художня образність, яка ґрунтується на поєднанні фантастичного і реального, трагічного і комічного, прекрасного і потворного.
Осанна — святковий молитовний вигук.
Блават — волошка.
Тема. Полемічні прийоми.
1. Пояснювальний диктант.
Зі слів побудуйте прислів’я. Поясніть, як ви його розумієте.
А, думає, У, хто, перемагає, суперечці, не, хто, той, той, гарячкує.
► Прочитайте висловлювання. Про які особливості аргументації йдеться в кожному з них?
2. Конспектування.
► Прочитайте інформацію, складіть опорний конспект «Прийоми полеміки»
У багатьох сферах професійної діяльності людини, що проходить у системі «людина — людина», можливе проведення полеміки, учасники якої послуговуються загальноприйнятими полемічними прийомами й дотримуються визначених правил.
У процесі полеміки використовують різні прийоми. Дуже добре, якщо сторона, яка стоїть на правильних позиціях, зможе передбачити можливі заперечення протилежної сторони і навіть відкрито висловити це передбачення: «нам скажуть…», «тут нам можуть, мабуть, заперечити.» і т. ін.
Виділяють такі полемічні прийоми:
□ спростування помилкового твердження фактами,
□ критика доказів опонента,
□ атака запитаннями.
Дозволеним у полеміці є прийом доведення аргументів опонента до абсурду. Буцімто стаючи на його місце, мовби договорюючи за нього, можна показати, до якої безвиході за логікою приведуть його безпідставні судження. Між іншим, до цього прийому і зводилася сократова іронія.
Можна використовувати прийом «відтягнути заперечення».
Він означає, що заперечення можна, хоча і не бажано, трохи відтягувати, якщо з якихось причин (розгубленість, непідотовленість) у цей момент немає сил одразу заперечити і необхідний деякий час, щоб зібратися з думками. Зрозуміло, бажано бити одразу по головних і сильних аргументах противника. Але якщо проти них не знайшлося миттєвих вагомих заперечень, потрібно спочатку спростовувати другорядні докази, а потім, зібравши сили, спрямувати удар на головні.
У полеміці можна використовувати прийом «заковтування гачка», суть якого полягає в наведенні доказів на користь супротивника (з якими той згодний), а потім — несподівана демонстрація їх неспроможності.
Усі ці прийоми вважають припустимими, їх можна використовувати в публічній суперечці. Їх застосування не заважає з’ясуванню істини, не компрометує опонента.
Гумор та іронія посилюють емоційний вплив на слухачів, допомагають «розрядити» напружену атмосферу.
Прийом бумеранга — «бий ворога його ж зброєю»: полягає в тому, що теза чи аргумент обертається проти того, хто їх висловив.
Зведення до абсурду. Демонструється хибність тези, оскільки наслідки, що випливають з неї, суперечать дійсності.
Атака запитаннями. У суперечці важливо ставити запитання: відповідати завжди складніше, ніж запитувати. Мета цього прийому — перехопити ініціативу, ускладнити становище опонента.
3. Робота з текстом
► Прочитайте текст. Визначте його тему і мікротеми.
► Назвіть типові помилки, які трапляються під час полеміки.
► За яких умов суперечка не може бути раціональною? Обґрунтувати.
► Чи доводилося вам брати участь або бути свідком полеміки, яка не привела до позитивного результату?
► Яких помилок при цьому припустилися мовці?
ВЕДЕННЯ ПОЛЕМІКИ
Непорозуміння в процесі ведення полеміки дуже часто виникають у зв’язку з тим, що співрозмовники застосовують такі мовні вислови, які можуть по-різному ними сприйматися.
Багатозначність — це характерна риса будь-якої природної мови. Сама по собі вона не є недоліком, однак неуважне ставлення до цього явища в процесі спілкування може призвести до помилок, непорозумінь і навіть кумедних ситуацій.
Наприклад, у деяких рекламних повідомленнях експлуатується багатозначність слова «перший». Одне значення цього слова — «перший за порядком», а інше — «кращий». Два різні значення задають і два різних параметри порівняння — порядок слідування і якість. Тепер спробуємо проаналізувати такий рекламний текст: «Мені приємно повідомити вам, що жувальна гумка Dirol з ксилітом схвалена тепер Міністерством охорони здоров’я України як перша жувальна гумка, яка нейтралізує кислоту, що руйнує зуби». Одразу виникає запитання, що рекламісти мали на увазі: Міністерство охорони здоров’я визнало цю гумку кращою серед інших чи дослідило її першою серед інших подібних гумок і схвалило її? Оцінну інтерпретацію тут викликає конструкція «схвалена як перша жувальна гумка». Слово «перша» тут не можна замінити словом «друга» чи «третя», природніше сказати «краща». Чому ж одразу так не зробити?
Зверніть увагу на те, що багатозначними можуть бути не тільки окремі слова, а й цілі речення. Так, наприклад, історик Геродот розповідає, як лідійський цар Крез запитував божество у Дельфах, чи треба йому розпочинати війну з Персією. На це він отримав таку відповідь: «Якщо цар піде війною на Персію, то знищить велике царство». Коли розгромлений Крез, потрапивши в полон, зауважив дельфійським жерцям, що вони сказали неправду, жерці у відповідь заявили, що у війні дійсно знищене велике царство, але не Перське, а Лідійське.
Отже, перш ніж розпочати полеміку, співрозмовникам необхідно домовитися щодо визначень основних понять, щоб у процесі спілкування уникнути непорозумінь. Якщо вони не дійшли консенсусу, то немає сенсу розпочинати суперечку.
Перед тим як полемізувати, з’ясуйте, про яку кількість предметів ідеться в тезі (тобто про всі предмети, їх частину чи окремий предмет).
Наприклад, хтось стверджує, що «всі люди егоїсти». У цьому випадку ще не зрозуміло, про всіх чи про деяких людей ідеться у висловлюванні. Такі тези важко відстоювати й не менш важко критикувати саме через їхню невизначеність.
Лише після того, як з’ясовані всі зазначені вище питання, можна розпочинати суперечку, будувати аргументації, критикувати точку зору супротивника. Без визначення питання щодо зрозумілості, чіткості, ясності предмета спілкування суперечка не може бути раціональною (З довідника).
4. Вправа "Закінчіть речення"(запис в зошити)
□ Полеміка — це…
□ Основними полемічними прийомами є…
□ Полемічна майстерність проявляється в…
□ Доводити означає…
Тема. Числівник. Складні випадки узгодження й відмінювання числівника.
1. Прочитайте.
Цікаві факти про українську мову
- Прочитайте. Що в повідомленні викликає інтерес? Яка частина мови допомагає передати кількісні аспекти в житті?
За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 35-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.
2. Конспектування
- Складіть конспект на тему «Система відмінкових парадигм числівника».
Числівники характеризуються великою системою відмінкових парадигм. Кількісні числівники змінюються за відмінками, а порядкові за відмінками, родамй й числами.
У системі кількісних числівників можна виділити групу числівників, що мають особливі форми тільки називного — знахідного відмінків: збірні, деякі неозначено-кількісні (багато, небагато, мало, чимало, немало) та окремі дробові числівники (півтора, півтори, півтораста). У інших відмінках числівники півтора, півтори, півтораста не змінюються; переходять на систему відмінювання власне кількісних числівників усі збірні числівники, крім обоє.
Власне кількісні числівники і дробові числівники та деякі неозначено-кількісні (кільканадцять, стонадцять, кількадесят, кількасот) виступають у формах усіх відмінків. Можна виділити кілька типів відмінювання їх.
1. Числівники один, одна, одно (одне) відмінюються як займенники той, та, те. У непрямих відмінках їхні закінчення збігаються із закінченнями прикметників твердої групи (крім родового й орудного відмінків жіночого роду): одного, одних.
2. Числівники два, три, чотири в непрямих відмінках мають однакові закінчення (крім знахідного й орудного): двом, трьом.
3. Числівники від п’яти до тридцяти, а також від п’ятдесяти до вісімдесяти та кільканадцять, стонадцять, кількадесят становлять один тип відмінювання. У складних числівниках змінюється тільки друга частина: одинадцятьма, п’ятдесятьох.
4. Числівники сорок, дев’яносто, сто в непрямих відмінках мають флексію -а: (на) сорока, ста одному, дев’яноста трьох.
5. Складні назви сотень двісті, триста... дев’ятсот змінюються в обох частинах: двомстам, чотирмастами.
6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники в однині: тисяча — за системою відмінювання іменників І відміни мішаної групи; мільйон, мільярд — як іменники II відміни твердої групи; нуль — як іменники II відміни м’якої групи.
7. Дробові числівники відмінюються в обох частинах; чисельникове слово змінюється як кількісний числівник, а знаменникове — як порядковий номер: одна друга, одної другої, одній другій, одну другу, однією (одною) другою, (на) одній другій. Керований іменник при цьому не змінюється: дві треті гектара, двом тре тім гектара, двох третіх гектара, дві треті гектара, двома третіми гектара, (на) двох третіх гектара.
8. З усіх збірних числівників повну систему відмінкових форм має слово обоє, що змінюється як числівник два: обоє, обох, обом, обох і обоє, обома, (на) обох.
За цим же типом відмінюються неозначено-кількісні числівники кілька, декілька і багато, небагато, якщо вони поєднуються з іменниками, які означають конкретні предмети, що підлягають лічбі: багато днів, багатьох днів, багатьом дням, багато днів, багатьма днями, (по) багатьох днях.
У складених кількісних числівниках відмінюється кожне слово: сто п’ятдесят вісім, ста п’ятдесяти восьми (вісьмох), ста п’ятдесяти восьми (вісьмом) і т. д.
Порядкові числівники відмінюються за відмінками, родами і числами. Числівник третій відмінюється, як прикметник м’якої групи, усі інші порядкові числівники відмінюються, як прикметники твердої групи.
У складених порядкових числівниках відмінюється тільки останнє слово: двісті п’ятдесят сьомий.
У назвах дати іменник при числівнику ставиться в родовому відмінку: сьомого січня, перед двадцять другим лютого (За М. Плющ).
3. Перегляд відео
https://www.youtube.com/watch?v=mK2U1bvm8Ps
4. Тренувальна вправа
Запишіть цифри словами — кількісними і (де потрібно) збірними числівниками; поставте в потрібній відмінковій формі іменники, розкриваючи дужки.
2 (день, кімната, вікно, ножиці); 3 (звук, троянда, двері, село), 10 (дзвінок, жінка, ложа, сани), 12 (ріка, маля, калина, граблі).
Тема. Стилістична роль неологізмів і застарілої лексики. 1. П овторення ► Прочитайте текст. На які дві групи ділиться активна лексика...
