Тема. Образи нових жінок-інтелектуалок: талановитої піаністки Софії, аристократичної Марти, пристрасної і вольової художниці Ганнусі у «Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»).
І група. Завдання: дослідити засоби зображення образу Марти.
План
1. Марта – втілення любові, готувалася стати вчителькою.
2. Стримана, терпляча, жіночна, «ладна обійняти весь світ», «вчилася музики, язиків і різних робіт ручних».
3. За словами Ганни, «вроджена жінка і матір».
4. Надзвичайно залюблена у музику «…просто душа розривалася в грудях при тих звуках, граціозних, зоапвідаючих найбільше щастя».
5. Щаслива у сімейному житті: вийшла заміж за професора.
«Я проста робітниця, тип послугача з природи вже, що не наділила її навмисно тим гордим даром, щоб повзав… Тому повзаю й корюся до сьогоднішньої днини й належу до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!»
- Чому Ганнуся з деякою погордою ставиться до Марти? (Вона вважає, що Марта може стати «стовпом родини», але їй не зрозуміти «нюанси артизму»).
- Що випливає із твору? (Саме звичайна дівчина глибше сприймає все духовне, бо наділена якостями і жіночності, і високої інтелектуальності).
ІІ група. Завдання: дослідити засоби зображення образу художниці Ганни.
План
1.Ганна – емоційна, нестримна, вибухова, непостійна натура. «Із нею було тяжко дійти до кінця».
2. Протиріччя у світосприйнятті. «Було багато речей у житті, які брала страшно легко, ледве доторкалася їх крилами вибагливої душі; але в штуці була поважна й глибока». «Не накладаймо на свої душі маски».
3. Надзвичайно талановита, живе своїм ремеслом. «Я – артистка і живу відповідно артистичним законам, а ті вимагають трохи більше, як закони…сіро-програмованої людини…»
4. В особистому житті не терпить приписів, їй байдуже, що скаже світ про її особисте життя, тому і вільні стосунки з чоловіками не вважала за непорядність.
«…заглушити у собі той світ, щоб жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо… тому неможливо, хто носить справжній артистизм у душі!..»
5. Турботлива мама, хоча і сімейне життя не склалося. «Не могли погодитися в способі життя, і коли не хотів мене зрозуміти, я покинула його. Але хлопець – мій. Я зароблю на сама нього, і він – мій».
- Чому феміністичні погляди виявилися для неї трагічними? (Розлучилася з чоловіком, залишила сина без батька, а це ще одна трагедія дитячої душі).
- Чи винна вона у смерті Софії? (Так. Вигукнула, що у подруги тріснув резонатор).
ІІІ група. Завдання: дослідити засоби зображення образу піаністки Софії.
Софія – творчо обдарована особистість, лірична й емоційна. Такі деталі, як подерті рукавички або затикання найменших щілин у вікні розкривають у ній нервову, вразливу, чутливу до світу, замкнену особистість. Мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання).
Вимоглива. «Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармоніїї
в відносинах передусім гармонії!»
Цілеспрямована. «Лікарі заборонили їй навіть займатися якийсь час музикою, але
що їй без музики, як казала, нема життя, то не држалася їх приказів і грала й грає досхочу».
Жінка-загадка. «Спить, мов царівна. Коли вмивається, не забуде ніколи насипати
кілька крапель найтоншої парфуми до води, але зате її верхня одіж… – просто « товпа!»
Талановита. «Грала етюд Шопена ор.21 чи 24…Душа стала здібна розуміти музику…».
«До музики звернулася з подвійним запалом».
Вразлива. «Упала лицем на струни – зомліла…»
Горда. Радить Марті: «Ти повинна розвивати в собі гордість, бо це єдина зброя
жінки, – повчальним тоном сказала товаришка, –і продовжила: Ніколи не принижуйся
перед негідною людиною».
Душевний розпач. Знову неприємності у житті Софії: дядько, єдина надія, відмовився її утримувати у Відні. Зі сльозами на очах, прибита горем, із відчаєм у душі вона сідає за фортепіано і у темній кімнаті починає грати. Та музика – стан душі. «Грала свій вальс, але так, як ніколи. Мабуть, ніколи не заслуговував він більше на назву «Valse melankolique», як тепер. Перша часть – повна веселості й грації, повна визову до танцю, а друга… О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим летом від ясних звуків до глибоких, а там – неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, товплення тонів, бій, – і знову збіг звуків удолину… відтак саме посередині гами смутний акорд… закінчення». Символічно, що з останніми акордами зіграної мелодії, обірвалася струна, як і струна життя талановитої піаністки, яку «музика позбавила життя».
- Що, на вашу думку, увиразнює психологічний портрет сильної, незалежної, самодостатньої жінки? (Великі сумовиті очі, свавільний сміх, непогамовна туга, меланхолійний настрій).
- Чому дівчина не змогла продовжити навчання? (Через відсутність коштів).
- А що ж із мрією? (Їй не судилося збутися).
- Назвіть контрасти, які спричинюють драму душі талановитого митця. (Безрадісне життя і чарівна музика).
- Що ж допомогло вистояти? («Загадкова сила музики»).
- Прочитайте уривок з тексту. («Грала етюд Шопена…»).
2. Завдання.
• Вивчити напам'ять уривок з новели, написати міні-твір “Що є мистецтво?”
Немає коментарів:
Дописати коментар