Тема. Іван Драч «Балада про соняшник» – поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символічність образу соняшника, сонця.
1. Теорія літератури(запис у зошити).
Iван Драч назвав свiй твiр про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна, — вид лiро-епiчної поезiї фантастичного, iсторико-героїчного або соцiально-побутового характеру з драматичним сюжетом. А значить, «Балада про соняшник» не вкладалася в загальноприйнятому розумiннi в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчi, то медитацiї, то невеликої поеми.
«Балада про соняшник» — твiр незвичний. Йому притаманнi баладнi елементи фантастики (зокрема, олюднення образiв соняшника й сонця, їх «одивнення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий драматизм (адже справжнє потрясіння переживає химерний персонаж iз зеленими руками й ногами вiд дивовижного видива — сонця на велосипедi).
2. Робота над баладою.
1) Опрацювання тексту балади.
2) Аналіз балади.
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: балада (модерна).
Тема: розповідь про хлопчика-соняшника, показ природи мистецької творчості.
Ідея: возвеличення таїнства пробудження творчого духу в людині; усвідомлення високості поезії, що базується на рідному ґрунті, на національних коренях.
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Віршовий розмір: верлібр.
Художні засоби балади:
✵ епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка; золоте німе захоплення; сонце оранжеве;
✵ розгорнута метафора: В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі…
✵ риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!
✵ риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?
3. Метод «Прес».
✵ На скільки частин можна поділити вірш? (На дві: притчеву і роз'яснювальну) Зачитати.
✵ Назвіть головні образи твору та їх роль. (Соняшник — хлопчик-підліток. Бігав наввипередки з вітром; вилазив на грушу; рвав гнилиці; купався коло млина; лежав у піску; стріляв горобців з рогатки; стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. Тоненький, жвавий, непосидючий, рухливий, сільський хлопчик-підліток. Їхав на велосипеді, застиг на віки і століття в золотому німому захопленні. Сонце — дядько. Красиве; засмагле; в золотих переливах; у червоній сорочці навипуск)
✵ Проаналізуйте алегоричність образів сонця і соняшника. (Алегоричні образи соняшника й сонця чітко вказують, про кого та про що йдеться — про поета й поезію, які самостверджуються на основі буденних реалій. Вони розкривають приховані можливості творчого життя за законами краси, духовного злету. І. Драч через образи сонця і соняшника поєднує дві сфери: порив до високості із закоріненням у рідний ґрунт)
4. Асоціативний кущ (запис у зошити).
СОНЦЕ (світло, радість, піднесення, сяйво, оптимізм, енергія, літо)
СОНЯШНИК (сонце, Україна, рідна домівка, село, поле, город, урожай)
Немає коментарів:
Дописати коментар