22.01.21 94 група трактористів Українська мова

 Тема. Розділові знаки при прямій мові.

1. Лексичне дослідження

► Поміркуйте, чому пряму мову називають «прямою». Зробіть висновок.                                 (Пряма — правдива, чесна, точна. Отже, пряма мова — чужа мова, передана дослівно, без змін, від імені того, кому вона належить.)

2. Опрацювання таблиці.

3. Пояснювальна робота

► Запишіть речення, розставляючи розділові знаки.

1. Ось я йду  обізвалась Зима (Леся Українка).

2. Яких же я людей бачу  одказує Кармель  Багатих та вбогих (Марко Вовчок). 

3. Мамо  питаю  то льони цвітуть.

 4. Які надумав відкривать моря  питаю у малого капітана (О. Квітневий).

4. Творча робота.

Скласти речення з прямою мовою за схемами.

22.01.21 5 група кухар; пекар Українська література

 Тема. Життя і творчість О. Кобилянської. Її проза – зразок раннього українського модернізму. Жанрові особливості, провідні теми та ідеї. Автобіографізм «Іmpromtu phantasie» («Фантазія-експромт»).

1. Опрацювання теоретичного матеріалу.

Зовнішність Кобилянської

         У похилі літа О. Кобилянська виглядала так за описами близьких людей: темне волосся, крізь яке пробивалася ледь помітна сивина, гладко зачесане, поділене проділом, заплетене в коси, які укладалися позад голови і закріплялися шпильками. Брови виразно темні, обличчя поважне, серйозне й нагадувало більш чоловіче, ніж жіноче. На ньому ані зморшки, були вони ледь помітні тільки під очима. Лице матове, як буває в темних шатенок, широке чоло трохи виділялося на худорлявому обличчі, на вустах — вираз туги, мрії, осяяний добродушністю. Особливо виділялися темно-карі очі, які світилися вологим, променистим блиском, в них, як казали, ніби відбивалася свіжість травневої роси. Сумовитий вираз обличчя був майже завжди, навіть і тоді, коли письменниця всміхалася. Була вона середнього зросту, одягалася охайно, гармонійно, строго і не за модою.

2. Словникова робота.

Нарис – невеликий твір, художньо-публіцистичного жанру, у якому зображено дійсні факти, події в  житті конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник.

Імпресіонізм – (від франц. impression — враження) — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Імпресіонізм розвивається в останній третині XIX — на початку XX століття. Спершу він виник у французькому живописі: у 1874 році в Парижі серед інших творів експонувалася картина Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Impression. Soleil levant»). Основний стильовий прийом імпресіонізму — зображення не самого предмета, а враження від нього. Самі митці-імпресіоністи досить точно виражали цей головний принцип напряму. «Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво», — проголошували Едмон і Жюль Ґонкури.

Плебеї – (лат., простонародний, від чернь, натовп) 
1. Один із станів вільного населення в Стародавньому Римі, плебс; з 3 - 2 ст. до н. е. -повноправні громадяни незнатного походження. 
2. За середньовіччя й пізніше - широкі верстви міської бідноти. 
3. Назва людини неаристократичного походження.

3. Прослуховування аудіозапису новели - роздуму «Іmpromtu phantasie».

22.01.21 5 МСТУ Українська література

 Тема. Повість «Тіні забутих предків». Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок суперечності між мрією та дійсністю.

1. Літературний диктант.

1. Повість «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський написав під враженням від перебування в… 

2. Перше знайомство Івана й Марічки сталося під час… 

3. Що свідчить про мистецьку душу Івана, його творчу натуру? 

4. Які за жанрами пісні складала Марічка? 

5. Про кого сказано: «Він то сердито поблискував сивиною та світив попід скелі недобрим зеленим вогнем», то «простягався по долині, як срібна нитка, то як ситий віл, лежав у тихих місцях»? 

6. Який художній засіб використано в щойно прочитаному уривку?

7. Пояснити значення діалектизмів:

Плай — (гірська стежка); мольфар — (чаклун, чародій); черес — (шкіряний пояс); гоц — (водоспад).

8. Укажіть, хто виконує названу дію: видобуває у старий спосіб вогонь (   ); постійно ворожить, зраджує близькій людині (   ); потопає в Черемоші (   ); покидає рідне село й повертається через шість років (    ).

9. Що означає назва «Тіні забутих предків»?

2. Мозковий штурм.

        1. Як відбулося перше знайомство Івана й Марічки?

     2. Як ви думаєте, який зміст приховав М. Коцюбинський у цукерці, якою поділилася Марічка?

        3. Що було спільного в Івана й Марічки?

        4. Що значила природа для головних героїв повісті? Як вони її „відкривали”?

        5. У чому виявлялася творчість Івана й Марічки? Чи поєднувало це їх?

        6. Як розлука впливала на закоханих?

        7. Як ви думаєте, чи відчували Іван і Марічка одне одного? Підтвердіть словами з тексту.

        8. Розкажіть, як Іван дізнався про смерть коханої? Чи скінчилася пісня кохання після цього?

        9. Чому Іван на довгих шість років пішов у гори?

        10. Як ви вважаєте, одруження з Палагною – це зрада чи ні?

3. Перегляд відеоролику.

22.01.21 21 група кухарів Українська мова

 Тема. Контрольне есе «Мовна мода – це добре чи погано?».

1. Пояснювальне письмо.

► Зі слів побудуйте крилатий вислів. Поясніть, як ви його розумієте.

шануй, шануй, Не, суперечника, піддакувача

2. Словникова робота

Мода — 1. звúчка (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), звúчай рідше, вдáча, мóда, привúчка розм., нáвичка розм., повáдка розм., завúчка діал., звичáйка діал.

Довголітня самотність виробила в Клавди звичку розмовляти сама з собою (Ірина Вільде); На цій отомані спав.. панотець по обіді. Мав звичай лягати з чобітьми (Лесь Мартович); Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми; вона, ця власть карати й милувати, влила ще в душу його предків краплю отрути (Г. Хоткевич); Любили [солдати]князя й за те, що він приніс у Другу армію суворовські навички і погляди (П. Кочура); — То в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Панас Мирний); Ганна ніяк не могла погодитися з деякою Гордієвою завичкою поводитися з нею (Б. Грінченко); — Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка).

Мода(недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляється в зовнішніх формах побуту, особливо в одязі), поведенція розм., поведінка заст. тут багато аристократії з різних країн: герцоги, князі, барони, графи, принци — жити в парижі стало модою (М. Слабошпицький); [Хуса:] Ти ж сама либонь того не знаєш, яка тепера поведінка в Римі на зачіски (Леся Українка).

3. Проблемне питання

- Яка буває мода? Чи стосується вона мови?

□ Що таке мовна мода?

□ Для чого потрібна мовна мода?

□ Чому вона існує?

□ Що це для тебе? Як ти ставишся до мовної норми?

4. Написання есе «Мовна мода – це добре чи погано?»

22.01.21 93 група електромонтерів Українська мова

 Тема. Риси гарного співрозмовника. Вимоги до мовлення оратора. Комунікативний стан мовця.

1. Опрацювання теоретичного матеріалу.

2. Лабораторія красномовства

► Опрацювати теоретичний матеріал. Підготувати пам’ятку на тему: «Як стати цікавим співрозмовником?»

Серед визначальних рис гарного співрозмовника дослідники називають такі: бути гарним слухачем, виявляти повагу до співрозмовника, добре знати суть предмета розмови, бути впевненим у собі; бути дружелюбним, щирим, доброзичливим, уміти викликати позитивні емоції; подобатися зовнішнім виглядом і манерами, бути артистичним; дотримуватися правил етикету. Звернемо увагу на окремі з них.

1. Гарний співрозмовник повинен насамперед уміти слухати. Це одне з найголовніших правил зафіксувала народна мудрість: «Бог дав тобі два вуха і один рот, послуговуйся ними у такій послідовності». Виявами уваги є позитивна реакція на слова, зовнішній вияв уваги, уточнювальні запитання тощо. Як зазначав Оноре де Бальзак: «Ніщо так не окупиться у спілкуванні з людьми, як милостиня уваги».

2. Уміння робити гарні компліменти. Головна функція компліменту полягає в тому, що він задовольняє найважливішу потребу людини — потребу в позитивних емоціях. Співрозмовник, який задовольняє цю потребу, стає бажаним співрозмовником.

3. Співрозмовник повинен уміти усміхатися і робити це невимушено й часто. На думку дослідників, усмішка — це дія, що означає «Я до тебе гарно ставлюся!», «Ви приємні мені!», «Я маю задоволення від спілкування з вами!».

4. Ефективним психологічним вербальним прийомом є звертання до співрозмовника на ім’я. Вимовляти ім’я (ім’я та по батькові) — означає виявляти увагу і повагу до людини. Вимовляти це потрібно не скоромовкою, а чітко і в тому темпі, у якому ведеться розмова.

21.01.21 6 група кравців Українська література

 Тема. Іван Нечуй-Левицький. Життя і творчість письменника як новий імпульс української літератури .  «Кайдашева сім’я» – соціально-побутова повість-хроніка ТЛ: соціально-побутова повість, поглиблення поняття про реалізм.

1. Опрацювання теоретичного матеріалу.

Завдання:  скласти  літературний паспорт письменника.

Надросянське селище Стеблів… Там, «де річка Рось повертає на схід сонця, вдарившись у високу, рівну, як стіна, скелю», на горі стояла хата священика Семена Степановича Левицького, у якій 25 листопада 1838 року народився майбутній письменник (нині це містечко Стеблів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області). Пізніше він писав: «Я, брат та сестра спали в кухні на полу поряд зі своєю нянькою, бабою Мотрею… В кухні дівчата співали за роботою, і я навчився всіх пісень, які тільки вони співали, бо сам дуже любив пісні.»

Українську народну пісню не раз чув Іван з уст матері Ганни Лук'янівни Трезвинської – жінки веселої, «говорючої і співучої», на руках якої було все господарство на дворі і в полі». Баба Мотря часто розповідала дітям казки, яких знала силу-силенну.

 Батько письменника Семен Левицький, сільський священик, був людиною прогресивною, національно свідомою, цікавився історією, особливо зачитувався «Літописом Самовидця» та виявляв великий інтерес до слова Шевченка, збирав казки фольклору. Він старався допомогти селянам порадою і ділом, започаткував навіть школу для кріпацьких дітей, до якої разом з сільськими дітьми ходив священиків Івась. Семен Левицький потреби свого інтелекту задовольняв тим, що виголошував проповіді українською мовою, поставив будинок, в якому мав намір помістити громадські крамниці. Діяльність батька, його читацькі інтереси, ставлення до Шевченка не могли не вплинути на формування поглядів сина…

 Душею і справжнім господарем у сім'ї була мати Івана – жінка грамотна, трудолюбива, веселої вдачі, співуча.»За роботою все, було, співає українські пісні», - згадував Нечуй-Левицький. У вільний від роботи час вона читала дітям книжки, розповідала щось цікаве. Ганна Лук'янівна походила з селянського роду, розмовляла чудовою українською мовою, прекрасно співала, знала сотні народних прислів'їв, приказок, загадок. Материнське виховання суттєво доповнювалось піклуванням няньки Івана, баби Мотрі, яка теж любила співати, водила малого Івана з собою по вечорницях, весіллях, похоронах. «Я скрізь бував з нею і змалку придивлявся до народного життя», - відзначав письменник у своїй біографії.

 Іван був найстаршою дитиною у сім'ї, ріс допитливим і розумним хлопчиком. Батько мав велику бібліотеку, цікавився історією. Оскільки батьківщина майбутнього письменника славилася героїчним минулим, Івась з дитячих літ чув про Івана Гонту. Безумовно, що і слава геніального земляка Тараса Шевченка, і його творчість теж позначилися на становленні юного Левицького як митця.

Коли Івасеві минув сьомий рік, його відвезли на науку в Богуслав. Добре підготовлений дядьком, материним братом, Левицький вступив не до підготовчого, а відразу першого класу Богуславського духовного училища. Заклад містився при монастирі, умови навчання були важкими, дисципліна строгою.

Педагогічний колектив училища був неоднорідний. На все життя Івась запам'ятав романтика географа Креховського, який зоряними вечорами показував учням небо, а також учителів Черняка і Лихнякевича, котрі дійсно були знавцями і любили педагогічну працю. Зате інспектор Страхов цілком оправдовував своє прізвище – діти тремтіли від його погляду. Іван Нечуй-Левицький згадував: «Він в суботу після уроків викликав провинників в широкий коридор, ставив їх рядком, брав лозу і сам «давав палі»… Менші школярі кричали на все горло. Увесь довгий рядок заливався слізьми. Решта учеників по одчинених класах слухала ті крики»…

Чотирнадцятирічним хлопцем приїхав Іван до Києва, щоб продовжити освіту в духовній семінарії. Місто вразило його не стільки дивами, про які наслухався від сільських жінок-прочанок, скільки своєю величчю, красою могутнього Дніпра.

Мешкав разом із трьома братами на Подолі. На власні заощадження купував книжки світські: Сервантеса, Шатобріана, Данте, Вальтера Скотта. Та найбільше зачитувався «Кобзарем» Шевченка.

На останньому курсі семінарії Нечуй-Левицький тяжко перехворів закінчив її геть знесиленим. Рік пробув у батька, а рік учителював у Богуславському духовному училищі. Самостійно вивчав німецьку мову.

У 1861 році Іван Левицький став студентом Київської духовної академії. Воля, скасування кріпацтва, щирі помисли інтелігенції служити народові не були чужими й для духовного закладу. Студенти налагодили зв'язки з київським університетом, стали членами таємного товариства.

Не задовольняючись старими підручниками, якими користувались у закладі, допитливі учні самостійно поповнювали свої знання з новіших книжок. Але цього було їм не досить. Жадібність Івана до знань не задовольняла бібліотека. Тому він за гроші, які батько давав на гостинці, купує одну книжку за другою…

Саме в цей час Іван Семенович спробував писати українською мовою. Через вроджену скромність юнак таївся навіть від батька. Серед друзів теж мало хто знав, що Іван взявся за перо. Та й особливо розповідати про це всім було небезпечно, оскільки писати мовою його народу тоді було заборонено.

Закінчивши духовну академію й одержавши звання магістра богослов'я, Нечуй-Левицький порушує родинну традицію – рішуче відмовляється від духовної кар'єри і їде вчителювати до Полтави. Там стає викладачем в Полтавській духовній семінарії, читаючи студентам російську мову та літературу, історію, риторику. Початкуючий письменник знав, що його буде звільнено з роботи в духовній семінарії, коли стане відомо що він пише твори українською мовою, проте…

А далі була викладацька діяльність у містах Калуші, Седлеці, Кишиневі. Водночас Іван Нечуй-Левицький займається літературною роботою. У цей час пише і публікує ряд своїх найкращих творі: «Микола Джеря», «Кайдашева сім'я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки» та ін.

Одне слово, молодість письменника була безхмарною. У м. Седлеці він вдало зіграв роль Петра в «Наталці Полтавці» І. Котляревського. Було і кохання…

Так, справді, було і кохання. Приходило воно до митця аж двічі, коли вчителював у Седлеці. А одружитись не судилось… У своїй біографії він зазначав: «З першою директор не порадив. Як дочувся, що я залицяюся, так по мене і спитав, чи це правда. Я сказав, що правда і хочу з нею одружитися. А він каже: «Не годиться педагогові дружити з такою, що що амазонкою з офіцерами кататися їздить. І одружившись, їздитиме. Який же це приклад юношеству»? Та як почав, як почав, то таки й розраяв. А гарна була, тендітна така…

А з другою сестра розраяла. Каже: «Як ти житимеш із сім'єю на своє жалування? То ти як сам, то сто рублів наче великі гроші, а з сім'єю вони ніщо. Та ще жінка схоче по балах їздити, та треба їй убори справляти. Де ти грошей набереш?» І з цією розраяла. А вже зовсім був злагодився. І в Варшаву їздив: одежі насправляв і рояль «купив оцей, що й зараз у мене»…

Музика… її дуже любив письменник. Як уже згадувалося, цю любов привила у дитинстві його мати, стара нянька Мотря, згодом учитель-улюблениць Черняк, на уроках співів якого хлопці разом з учителем залюбки співали. Може, саме на цих заняттях зародився в Нечуя-Левицького справжній потяг до музики, особливо фортепіанної…

2. Словникова робота.

·             Повість — великий за обсягом твір, у якому докладно розповідається про цілу низку подій, що висвітлюють життя одної чи кількох дійових осіб.

·         Соціально-побутова повість — художній твір, у якому картини родинного життя, побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами і пояснюються ними.

3.      Міні-дослідження. Складання таблиці.

     «Що дає підстави визначати твір «Кайдашева сім’я» як соціально-побутову повість, реалістичний твір?»

Соціальне	Побутове
Бідність селянства, темнота, забобонність, відсутність культурного впливу; пияцтво. Роз’єднаність, байдужість до громадських справ (історія з горбом). Малоземелля. Довірливість і зрадливість у громадському житті (історія з викупом шинка.) Високі податки, наймитування	Розподіл і виконання домашньої роботи. Патріархальний уклад родини, натуральне господарство. Вірування, звичаї, обряди українців (ходіння на прощу, оглядини, національний одяг, знахарство) тощо

21.01.21 5 група кухар; пекар Українська література

 Тема. Образи й символи повісті "Тіні забутих предків". Образи Івана та Марічки як втілення романтичної ідеї незнищенності кохання.

1. Робота з таблицею.

Завдання: схарактеризуйте систему образів твору, заповнивши таблицю (запис у зошити).

Образи-персонажі	Міфічні образи	Люди-чарівники	Образи-символи
Іван	Чугайстир	Юра	Ватра
Марічка	Щезник		Трембіта
Палагна	Арідник		Співанки
	нявка

  Образи-персонажі

Іван — з багатодітної родини; через неспокійний характер родичі не любили його, тому змалку належав сам собі. Рано почав самостійно спілкуватися з природою і розуміти її. Мав потяг до музики, гри на флоярі, самостійно хотів «піймати» мелодії лісу. Наслідуючи дорослих, кинувся бити дівчинку з ворожого роду, але був зупинений і вражений її добротою. Мав щирі та вірні почуття до дівчини, незважаючи на давню ворожнечу родів. Працьовитий. У коханні був увесь сенс його життя, і коли Марічка загинула, цей сенс був утрачений назавжди. Усе інше — лише животіння та спогади, сум, журба. І винних тут не знайти — це саме життя.

Марічка — поетична, цільна натура, що співанками «засіяла гори». Щира, віддана. Інтуїтивно, серцем відчула, як побороти зло — тільки своєю безмежною добротою. Але доля виявилася немилосердною.

Палагна — дівчина з багацького роду. Жила природним життям, приземлена. Робила, як споконвіку робили її предки, як заведено здавна, дбала про дім, господарство, худобу, захищала їх від лихого ворожінням та осторогами. Можливо, не дуже й приваблива як людина. Але не її вина, що Іван її не любив. Цілком природно, їй хотілося кохання, сильного чоловіка поруч. Зведення ж Івана, бажання йому зла — то вже її з Юрою великий гріх.

Міфічні образи

Міфологічні образи в повісті особливі, карпатські, але їхнє значення, характер відповідають відомим лісовикові, чортові, русалкам лісовим (мавкам) та ін.

Це сили переважно ворожі людині, бо людина своєю діяльністю, навіть своєю присутністю порушує спокій, гармонію в лісі. Лісові сили інколи ворожі й щодо одне одного, як Чугайстир і нявки. Особливо прикметною рисою гуцульських міфологічних образів є їхня любов до музики, танцю.

Люди-чарівники

Мольфар Юра — людина, наділена надприродними здібностями, ворожбит. Йому під силу відігнати градову хмару чи, навпаки, викликати дощ, урятувати худобу чи звести людину — залежно від обставин та уподобань.

 Образи-символи

Ватра — це символ життя, незнищенності, символ одвічної вівчарської праці, що годує й підтримує людину.

Трембіта — особливий музичний інструмент (довга труба), характерний для гуцулів. її протяжний сумний звук, як правило, сповіщає про нещастя.

Співанки, коломийки — це теж притаманні лише карпатському краєві фольклорні твори — короткі, часто імпровізовані, легкі, з танцювальним ритмом — про все в житті.

21.01.21 92 група електромонтерів Українська мова

  Тема. Діалогічні жанри (бесіда, телефонна розмова, листування).

1. Опрацювання таблиць (запис в зошити).

2. Завдання.

1)Доберіть афоризми про культуру спілкування по телефонуі в Інтернеті, розкрити їх зміст.

2) Сформулювати правила ділового інтернет-спілкування.

21.01.21 4 кухар; пекар Українська мова

 Тема. Діалогічні жанри (бесіда, телефонна розмова, листування).

1. Опрацювання таблиць (запис в зошити).

2. Завдання.

1)Доберіть афоризми про культуру спілкування по телефонуі в Інтернеті, розкрити їх зміст.

2) Сформулювати правила ділового інтернет-спілкування.

21.01.21 96 група трактористів Українська література

 Тема. Багатогранність діяльності Іван Франка, її вплив на культурний і політичний розвиток України. Творчість І. Франка в музиці.

1. Опрацювання слайду.

2. Створення портфоліо письменника (запис у зошити)

При народженні:	Іван Якович Франко
Псевдоніми:	Джеджалик, Брут Хома
Криптоніми:	Мирон, Живий, Кремінь, Марко Віршороб Голопупенко (їх близько 100)
Дата народження:	27 серпня 1856 р.
Місце народження:	с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту
Дата смерті:	28 травня 1916 р.
Національність:	українець
Знав мов:	14
Роки арештів:	1-1877; 2-1880; 3-1889.
Науковий ступінь:	доктор філософських наук
Рід діяльності:	поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний літературознавець, фольклорист, етнограф, мовознавець, соціолог, публіцист
Усього відомо:	понад 6000 творів

3. Цікаві факти про Івана Франка

✵ І. Франкові подобався одяг сірого кольору. Майже завжди носив вишивану сорочку. Любив носити нешнуровані черевики. В їжі був Франко невибагливий, не курив.

✵ І. Франко любив ходити в довгі піші мандрівки. 1884 р. він був учасником великої студентської прогулянки вздовж Карпат. Був письменник завзятим аматором риболовлі. Вудкою не любив ловити, ловив сітками, які сам плів, ящерами, саками. Друга пристрасть І. Франка — грибництво, яке часто сполучено було з його пішими мандрівками. Довгий час мріяв купити велосипеда, але так і не купив. Зовсім не любив письменник полювання.

✵ І. Франко ніколи не сідав до писання із пером у руці. Коли думка визрівала, він, ідучи вулицею чи ходячи по кімнаті, висвистував собі всілякі строфічні мелодії, щоб знайти відповідну форму. Знайшовши, вкладав у неї слова, мугикаючи так довго, поки не одержував цілої строфи і поки не починала вона, як сказав сам поет, співати. Відтак добирав кращим рим. Потім брав папір і записував готове, строфу за строфою. За тиждень чи два повертався до записаного і аж тоді правив твір. Часто творив під впливом народних мелодій.

 Так змалювали Івана Франка ті, хто знав його особисто. Сучасників вражала феноменальна пам’ять цієї людини, енциклопедична освіченість, глибоке розуміння людської психології, особливо дітей, простота і скромність у спілкуванні.

Він був великою людиною, яких нечасто народжує земля.

4. Вправа "Асоціативний кущ" (запис у зошити)

Доберіть слова, які стосуються Івана Франка.

Записуємо так : Іван Франко - письменник, поет....

21.01.21 5 група кравців Українська мова

 Тема. Числівник.

1. Опрацювання теоретичного матеріалу (запис в зошити).

Числівник — самостійна частина мови, що означає число, кількість предметів, їх порядок при лічбі й відповідає на питання скільки? котрий?

 За значенням і морфологічними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні означають число або кількість предметів і відповідають на питання скільки? Вони поділяються на такі розряди за значенням:

1)         власне кількісні, що означають цілі числа: три, п’ятнадцять, сімсот;

2)         дробові, що позначають частини предмета: дві п’ятих;

3)         збірні, що позначають певну кількість предметів як одне ціле: семеро, одинадцятеро;

4)         неозначено-кількісні, які називають приблизну кількість предметів: багато, кільканадцять.

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? Наприклад: восьмий, сорок перший, п’ятисотий.

2. Розподільний диктант.

Записати числівники в дві колонки: в першу — кількісні, в другу — порядкові.

Двадцять п’ять, п’ять восьмих, сімнадцятий, шестеро, четвертого, сто, три дев’ятих, одинадцятеро, дев’ятий, вісімдесят, семисотий, чотириста, тринадцятий.

  3. Тренувальна вправа.

Записати подані сполучення словами; вказати числівники кількісні та порядкові.

100 років, 5-го дня, 45 зошитів, 30-й метр, 6-та година, 14 учнів.

20.01.21 5 група кухар; пекар Українська література

 Тема. Світ людини у зв’язку зі світом природи. Фольклорне тло твору "Тіні забутих предків".

1. Літературний диктант.

1. Повість «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський написав під враженням від перебування в… 

2. Перше знайомство Івана й Марічки сталося під час… 

3. Що свідчить про мистецьку душу Івана, його творчу натуру? 

4. Які за жанрами пісні складала Марічка? 

5. Про кого сказано: «Він то сердито поблискував сивиною та світив попід скелі недобрим зеленим вогнем», то «простягався по долині, як срібна нитка, то як ситий віл, лежав у тихих місцях»? 

6. Який художній засіб використано в щойно прочитаному уривку?

7. Пояснити значення діалектизмів:

Плай — (гірська стежка); мольфар — (чаклун, чародій); черес — (шкіряний пояс); гоц — (водоспад).

8. Укажіть, хто виконує названу дію: видобуває у старий спосіб вогонь (   ); постійно ворожить, зраджує близькій людині (   ); потопає в Черемоші (   ); покидає рідне село й повертається через шість років (    ).

9. Що означає назва «Тіні забутих предків»?

2. Опрацювання таблиць.

Запис у зошити.