28.01.21 5 група кухар; пекар Українська література

 Тема.  Образи нових жінок-інтелектуалок: талановитої піаністки Софії, аристократичної Марти, пристрасної і вольової художниці Ганнусі у «Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»).

 1. Дослідити образи трьох жінок за планом(запис у зошити).

І група. Завдання: дослідити засоби зображення образу Марти.
     План
      1. Марта  – втілення любові, готувалася стати вчителькою. 
     2.  Стримана,  терпляча,  жіночна,  «ладна  обійняти  весь  світ»,  «вчилася  музики, язиків і різних робіт ручних». 
      3. За словами Ганни, «вроджена жінка і матір».
     4. Надзвичайно залюблена у музику «…просто душа розривалася в грудях при тих  звуках, граціозних, зоапвідаючих найбільше щастя».
      5. Щаслива у сімейному житті: вийшла заміж за професора.
     «Я проста робітниця, тип послугача з природи вже, що не наділила її навмисно тим гордим даром, щоб повзав… Тому повзаю й корюся до сьогоднішньої днини й належу  до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!»

-          Чому Ганнуся з деякою погордою ставиться до Марти? (Вона вважає, що Марта може стати «стовпом родини», але їй не зрозуміти «нюанси артизму»).

-          Що випливає із твору? (Саме звичайна дівчина глибше сприймає все духовне, бо наділена якостями і жіночності, і високої інтелектуальності).

 ІІ група. Завдання: дослідити засоби зображення образу художниці Ганни.
     План
      1.Ганна –  емоційна,  нестримна,  вибухова,  непостійна  натура.  «Із  нею  було  тяжко дійти до кінця».
     2.  Протиріччя  у  світосприйнятті.  «Було  багато  речей  у  житті,  які  брала  страшно легко,  ледве  доторкалася  їх  крилами  вибагливої    душі;  але  в  штуці  була  поважна  й глибока». «Не накладаймо на свої душі маски».
      3. Надзвичайно талановита, живе своїм ремеслом. «Я – артистка і живу відповідно артистичним  законам,  а  ті  вимагають  трохи  більше,  як  закони…сіро-програмованої людини…»
     4.  В  особистому  житті  не  терпить  приписів,  їй  байдуже,  що  скаже  світ  про  її особисте  життя,  тому  і  вільні  стосунки  з  чоловіками  не  вважала     за  непорядність. 
«…заглушити у собі той світ, щоб жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо… тому неможливо, хто носить справжній артистизм у душі!..»
      5.  Турботлива  мама,  хоча  і  сімейне  життя  не  склалося.  «Не  могли  погодитися  в способі життя, і  коли не хотів мене зрозуміти, я покинула його. Але хлопець –  мій. Я зароблю на сама нього, і він – мій».

-          Чому феміністичні погляди виявилися для неї трагічними? (Розлучилася з чоловіком, залишила сина без батька, а це ще одна трагедія дитячої душі).

-          Чи винна вона у смерті Софії? (Так. Вигукнула, що у подруги тріснув резонатор).

ІІІ група. Завдання: дослідити засоби зображення образу піаністки Софії.
      Софія – творчо обдарована особистість, лірична й емоційна. Такі деталі, як подерті  рукавички або затикання найменших щілин у вікні розкривають у ній нервову, вразливу,  чутливу   до   світу,   замкнену   особистість.   Мистецтво   стає   засобом   саморозкриття, віддушиною   для   духовних   сил   героїні,   яка   зазнала   приниження   у   житті   (через нещасливе кохання).
      Вимоглива. «Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармоніїї 
в відносинах передусім гармонії!»  
      Цілеспрямована.  «Лікарі заборонили їй навіть займатися якийсь час музикою, але 
що  їй  без  музики,  як  казала,  нема  життя,  то  не  држалася  їх  приказів  і  грала  й  грає  досхочу».
      Жінка-загадка.  «Спить, мов царівна. Коли вмивається, не забуде ніколи насипати 
кілька крапель найтоншої парфуми до води, але зате її верхня одіж… – просто « товпа!» 
Талановита. «Грала етюд Шопена ор.21 чи 24…Душа стала здібна розуміти музику…». 
«До музики звернулася з подвійним запалом».
      Вразлива. «Упала лицем на струни – зомліла…»
Горда.  Радить  Марті:  «Ти  повинна  розвивати  в  собі  гордість,  бо  це  єдина  зброя 
жінки, –  повчальним тоном сказала товаришка, –і продовжила: Ніколи не принижуйся 
перед негідною людиною».
     Душевний   розпач.      Знову   неприємності     у  житті   Софії:   дядько,    єдина   надія, відмовився її утримувати у Відні. Зі сльозами на очах, прибита горем, із відчаєм у душі вона сідає за фортепіано і у темній кімнаті починає грати. Та музика – стан душі. «Грала свій  вальс,  але  так,  як  ніколи.  Мабуть,  ніколи    не  заслуговував  він  більше  на  назву «Valse melankolique», як тепер. Перша часть – повна веселості й грації, повна визову до танцю, а друга… О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим летом від ясних звуків до глибоких,  а там –  неспокій,  глядання, розпучливе нишпорення  раз  коло разу, товплення тонів, бій, –  і знову збіг звуків удолину… відтак саме посередині  гами  смутний  акорд…  закінчення».  Символічно,  що  з  останніми  акордами  зіграної мелодії,  обірвалася  струна,  як  і  струна  життя  талановитої  піаністки,  яку «музика позбавила життя».

-          Що, на вашу думку, увиразнює психологічний портрет сильної, незалежної, самодостатньої жінки? (Великі сумовиті очі, свавільний сміх, непогамовна туга, меланхолійний настрій).

-          Чому дівчина не змогла продовжити навчання? (Через відсутність коштів).

-          А що ж із мрією? (Їй не судилося збутися).

-          Назвіть контрасти, які спричинюють драму душі талановитого митця. (Безрадісне життя і чарівна музика).

-          Що ж допомогло вистояти? («Загадкова сила музики»).

-          Прочитайте уривок з тексту. («Грала етюд Шопена…»).

  

2. Завдання.

•      Вивчити напам'ять уривок з новели, написати  міні-твір “Що є мистецтво?”