Тема. М. Вороний – ідеолог модернізації української літератури. Його творчість
– перша декларація ідей і форм символізму.Єдність краси природи і мистецтва,
образотворчі засоби в поезії («Блакитна Панна»).
1. Опрацювання матеріалу "Життя і творчість М. Вороного".
Дитинство, роки навчання.
Микола Кіндратович Вороний (псевдоніми Арлекін, Віщий Олег, Кіндратович, Микольчик) — український поет, письменник, перекладач, режисер, актор, театрознавець, громадсько-політичний діяч, історик і публіцист.
Народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська обл.) у родині ремісника, де зберігалися давні українські традиції. Мати прищепила малому Миколці палку любов до українських пісень, казок, легенд і звичаїв.
Батько Кіндрат Вороний походив з кріпаків, мати — Одарка Колачинська з роду освітнього діяча XVII-XVIII ст., ректора Київської академії П. Колачинського. Коли малому було півроку, сім’я переїхала до Харкова.
Там навчався спочатку в початковій школі, потім у Харківському реальному училищі, пізніше — в Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв’язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів. Пізніше продовжує навчатися у Віденському і Львівському університетах.
У період навчання у Львівському університеті знайомиться з Франком. Допомагав йому у виданні газет «Громадський голос». і «Радикал».
Літературна та театральна діяльність.
Працює бібліотекарем і коректором Наукового товариства «Руська бесіда». у редакції журналу «Житє і слово». З 1897 року — актор труп М. Кропивницького, П. Саксанського та інших. Сцену залишає 1901 року і працює в установах Єкатеринограда, Харкова, Одеси, Чернігова. З 1910 р. оселяється в Києві, працює в театрі М. Садовського, викладає в театральній школі. Восени 1917 р. стає директором Українського національного театру. 1920 року емігрує до Варшави і видає збірку «За Україну». (1921 р). 1926 року повертається до України та веде педагогічну і театральну діяльність. Перший вірш «Не журися, дівчино». був надрукований 1893 року, але поетичні твори писав ще навчаючись у Харківському реальному училищі.
Останні роки життя.
На початку 30-х років митця засудили, вирок — трирічне заслання до Казахстану. Вирок було замінено забороною проживати в Україні. Син Марко прагнув добитися помилування, але його звинуватили в націоналізмі, заарештували й відправили на Соловки.
Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно визначити, що Микола Вороний проходив по груповій справі з традиційним для того часу формуванням «за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації». Репресований у 1934 р. Розстріляний 7 червня 1938 року. Архів Вороного зберігається в інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України. Реабілітовано посмертно у 1957 р.
Основні мотиви лірики Миколи Вороного.
1. Роль поета і поезії в суспільному житті («Іванові Франкові». «До моря». «Пам’яті М. Лисенка». «Івану Котляревському»..
2. Патріотичні мотиви, Любов до України («За Україну». «Краю мій рідний». «Євшан-зілля». «Україно! Мамо люба!..». «Молодий патріот». «О рідна земле, люба моя нене!»..
3. Віра в український народ, сподівання на краще майбутнє («Коли ти любиш рідний край…». «Гей, хто має міць». та інші).
4. Інтимна лірика («На скелі». «Ні, не забув». «Нічого, нічого». «Нехай і так». «Ти не любиш мене…». «Чи зумієш?». «Ти не моя…». «Зрада». та інші).
5. Пейзажна лірика («Блакитна панна». «На озері». «Краса». «Зоряне небо». «До моря». та інші).
6. Урбаністичні мотиви («Співи старого міста»..)
2. Робота над твором «Блакитна панна».
Під впливом Європейського символізму розвинулася модерна українська поезія початку XX ст. елементи й впливи символізму помітні й у творчості М. Вороного. Творчість М. Вороного — це перша декларація ідей і форм українського символізму Іван Лучук: «Перший правдивий модерніст української поезії… Мав сміливість понад усе цінувати красу, прагнув облагороднювати марудну дійсність. Володів екстраординарним відчуттям слова…». Він одним з перших в українській літературі звернувся до складного явища європейського модернізму та французького символізму. «Блакитна панна». (1912) — зразок поезії символізму, який відкриває цикл поезій «Гротеск».
Прослуховування аудіозапису "Блакитна панна".
Словникова робота.
Арабески — складний орнамент з геометричних фігур і рослинних мотивів.
Фрески — живопис на вологій штукатурці, одна з технік настінного малярства.
Гротеск — художня образність, яка ґрунтується на поєднанні фантастичного і реального, трагічного і комічного, прекрасного і потворного.
Тема. Образ панни (Мусі) – утілення ідеї вічної жіночності, краси.
Імпресіонізм новели «Момент».
1. Вправа«Коло думок».
✵ На вашу думку, яку користь більше приніс В. Винниченко — як політик чи як письменник?
✵ Як би, на вашу думку, склалася доля В. Винниченка, якби він не емігрував за кордон?
2. Запис у зошити.
Новелу «Момент». (1910 р.) літературознавці називають справжньою перлиною творчості Винниченка. Автор порушує в ній проблеми, які споконвіку хвилювали людей, зокрема й класиків літератури та їхніх героїв — шекспірівських Ромео і Джульєтту чи Івана та Марічку з повісті Коцюбинського. Це проблеми любові й щастя людини, миті як вічності тощо. Загалом, філософія пронизує наскрізь усю художню творчість Винниченка — і малу прозу, і романістику, і драматургію.
У новелі «Момент». автор поєднує реалістичне змалювання дійсності з філософським підтекстом про плинність життя, про щастя людини, про мить як часточку вічності.
У творі йдеться про такий відрізок часу, який, переживши раз, пам’ятатимеш усе життя. В. Винниченко, розповідаючи про спалах кохання в серці головного героя, акцентує увагу, на відміну від існуючої традиції опису любовних сцен, на зображенні почуттів і відчуттів, а зовнішні події стають лише тлом, на якому це кохання розквітає. По-новому зображує Винниченко і поведінку жінки в любовному тандемі: саме вона виступає ініціатором рішучого кроку — розриву. Такий стиль розповіді допомагає відчути те, що переживав головний герой, а екстремальність ситуації — момент на межі життя і смерті — сприйняття юнаком довкілля на емоційному рівні роблять читача ніби співучасником події. Пережитий момент любовної пригоди очищує героїв і збагачує їх новим духовним досвідом.
3. Прослуховування аудіозапису твору.
4. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)
Написаний конспект сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.
1. Опрацювання теоретичного матеріалу (запис в зошити).
Числівник — самостійна частина мови, що означає число, кількість предметів, їх порядок при лічбі й відповідає на питання скільки? котрий?
За значенням і морфологічними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні означають число або кількість предметів і відповідають на питання скільки? Вони поділяються на такі розряди за значенням:
1) власне кількісні, що означають цілі числа: три, п’ятнадцять, сімсот;
2) дробові, що позначають частини предмета: дві п’ятих;
3) збірні, що позначають певну кількість предметів як одне ціле: семеро, одинадцятеро;
4) неозначено-кількісні, які називають приблизну кількість предметів: багато, кільканадцять.
Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? Наприклад: восьмий, сорок перший, п’ятисотий.
2. Розподільний диктант.
Записати числівники в дві колонки: в першу — кількісні, в другу — порядкові.
► Ознайомтеся з інформацією, оцініть її. Поясніть пунктуацію в тексті. Зробіть короткий конспект.
ПОНЯТТЯ ПРО АРГУМЕНТАЦІЮ. СТРУКТУРА АРГУМЕНТАЦІЇ
У суперечці пропонент висуває певну аргументацію. У найбільш широкому розумінні термін «аргументація» можна визначити як процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.
Обґрунтування може здійснюватися різними способами.
По-перше, положення можуть бути обґрунтовані шляхом безпосереднього звернення до дійсності (експеримент, спостереження тощо). Така аргументація називається емпіричною. Саме такий спосіб обґрунтування дуже часто застосовується у природничих науках.
По-друге, обґрунтування може здійснюватися за допомогою вже відомих положень (аргументів) шляхом побудови певних міркувань (доказів). У цьому випадку людина також певним чином звертається до дійсності, але вже не безпосередньо, а опосередковано. Така аргументація називається теоретичною.
Різниця між емпіричною та теоретичною аргументацією є відносною. Досить часто в реальних процесах комунікації зустрічаються аргументації, в яких поєднується і звернення до досвіду, певних емпірічних даних, і теоретичні міркування.
У структурі аргументації розрізняють тезу та аргументи.
Теза — це положення, яке необхідно обґрунтувати.
Аргументи — це твердження, за допомогою яких обґрунтовується теза.
Класичним прикладом аргументації може стати вислів, відомий ще з часів середньовіччя: «Усі люди смертні. Сократ — людина. Отже, Сократ є смертним». Перші два висловлювання, що складають цю аргументацію, будуть аргументами, а третє — тезою.
У цьому прикладі неважко було знайти аргументи і тезу, тому що аргументація була представлена, по-перше, у повному вигляді, по-друге, невеликим текстом.
Запам’ятайте правило: якщо ви хочете зрозуміти співрозмовника, розкритикувати його точку зору, виявити помилки, побудувати обґрунтоване спростування його позиції, перш за все, треба відновити аргументацію супротивника у повному вигляді, тобто з’ясувати аргументи і тезу.
► Прочитайте текст, знайдіть тезу й аргументи, зробіть власні висновки, перевірте їх.
Одного разу до Сократа прийшов молодий чоловік за порадою. Його цікавило питання: «Чи слід йому вже одружуватися?». Сократ подивився на нього і відповів: «Одружишся ти чи не одружишся, все одно каятимешся!» Довго розмірковував молодий чоловік, щоб з’ясувати, що мав на увазі Сократ. Спробуємо разом із ним відновити аргументацію давньогрецького філософа у повному вигляді, тобто з’ясуємо усі його аргументи і тезу.
Але перш ніж ви приступите до роботи, запам’ятайте: не намагайтеся, наводити свої власні думки щодо одруження. Пам’ятайте, нас цікавить лише точка зору Сократа.
Правильна відповідь. Повна аргументація Сократа має такий вигляд: «Якщо ти одружишся, то каятимешся. Якщо ти не одружишся, то все одно каятимешся. Ти одружишся чи не одружишся. Отже, ти каятимешся». Перші три висловлювання — аргументи, четверте висловлювання — теза.
2. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)
Написаний конспект сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.
Тема. Філософська поезія. Змістовий зв’язок «Легенди про вічне життя» з поезією збірки «Зів’яле листя».
1. Ознайомлювальне читання.
Із своїми міркуваннями про сенс людського життя І.Франко ділиться у філософській «Легенді про вічне життя», адже саме мотиви християнських заповідей переважають у його збірці «Мій Ізмарагд». За Євангельською канвою І.Франко виводить психологічні типи своєї доби: митникам, фарисеям, духовним мерцям протиставлені «Христові спадкоємці в царстві Духа», чиє серце, будучи тим добрим ґрунтом, на який падає Слово Боже, дає щедрий врожай мудрості, добра, самозречення. Письменник зміг втілити найголовніший закон людського буття та взаємовідносин.
2. Прослуховування аудіозапису «Легенди про вічне життя».
Запис у зошити
«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини - для чого вона живе, що є для неї найціннішим. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, адже життя — це вічна боротьба. А життя без кохання — ніщо. І ніякі скарби, ніяка сила не примусить полюбити іншого щиро, від душі, вірно: «А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть віку вік на кострі!»
Використовуючи казковий сюжет, І. Франко розглянув важливу філософську проблему про життя і смерть і дійшов висновку, що людина має жити стільки, скільки їй відпущено, дано.
3. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)
Написаний конспект сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.
Тема. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями особистості,
дійсністю і мрією. Художні особливості драми-феєрії "Лісова пісня".
1. Художні особливості драми-феєрії «Лісова пісня».
Художні
особливості
Приклади
1. Звернення до фольклору
Письменниця використовує образи та сюжети слов'янської
міфології (Русалка, Водяник, потерчата, Перелесник, міф про світове дерево
тощо)
2. Поєднання ознак проблемної та філософської драми
У драмах такого типу розв'язують проблеми як
філософські, загальнолюдські, так і сучасного життя
3. Злиття лірики, епосу і драми; реальності, міфу і
казки; глибини думки, простоти і водночас вишуканості стилю
Леся Українка ділиться особистим ставленням до
реального життя, проблем мистецтва, зображуючи зіткнення протилежних поглядів
на сучасність та загальнолюдські проблеми
4. Особлива роль ремарок у драмі-феєрії
Ремарки в драмі – стислі і водночас поетичні замальовки поліського
пейзажу, які дослідники називають поезіями в прозі
5. Використання символічних образів
«Той, що греблі рве», Перелесник уособлює стихійні
руйнівні сили.
Доля – совість, яка чинить суд над життям.
Дядько Лев – уособлення духовності і краси.
Мавка – уособлення духовності і невмирущої краси, символ
прекрасної мрії
6. Афористичність мови
«Не зневажай душі своєї цвіту»; «У тебе голос чистий,
як струмок, а очі непрозорі»; «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю
те, що не вмирає»
2. Перегляд відео .
Леся Українка. Онлайн-курс з підготовки до ЗНО
"Лайфхаки з української літератури".
Тема. Узагальнення та систематизація вивченого.
Обмін думками про вивчений матеріал за рік.
1. Бесіда за питаннями.
Дайте письмово відповіді на запитання.
- Що таке прикметник?
- Що таке числівник?
- Що таке дієслово?
- Чим відрізняється просте речення від складного?
- Чим може ускладнюватися просте речення?
2. Редагування
словосполучень.
Контрольна по
хімії, пішов за водою, пропустив урок із-за хвороби, по вашій вині, по вихідних днях, в десять годин, на
наступний день, на українській мові, не дивлячись на мороз, ліки від кашлю,
сміятися над ним.
3. Граматично –
пунктуаційний практикум.
(утворити речення з дієприслівниковим зворотом,
проставити розділові знаки).
(Спиратися)
на давню українську традицію люди на свято Миколаязбиралися разом , щоб зварити пшеничного пива.(Почастувати) присутніх на гостині, усі весело з піснями їздили на санях
довкола села. Дітей під час дійства теж не забували(дарувати) особливе печиво — миколайчики. На всій території України(влаштовувати) заздоровні обіди на честь Миколая Угодника
люди (сподіватися) на врожай жита і плодів.
4. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)
Написаний конспект сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.
Тема. Володимир Винниченко. Життя і творчість, громадська і політична діяльність. Перший український науково-фантастичний роман «Сонячна машина».
1. Ознайомлення з життєвим і творчим шляхом письменника.
Володимир Кирилович Винниченко народився 28 липня 1880 р. в Єлисаветграді Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) у робітничо-селянській родині. Від першого шлюбу мати В. Винниченка мала трьох дітей: Андрія, Марію й Василя. Від
шлюбу з Кирилом Винниченком народився лише Володимир.
У народній школі Володимир звернув на себе увагу неабиякими здібностями, і через те вчителька переконала батьків, щоб продовжували освіту дитини. Незважаючи на тяжке матеріальне становище родини, після школи хлопця віддано до Єлисаветградської гімназії, але він не закінчив її, бо треба було добувати якісь кошти на прожиття. До того ж у старших класах гімназії він був членом революційної організації, писав революційну поему, за яку одержав тиждень «карцеру», і зрештою його виключили з гімназії.
У 1900 р. у Златополі Володимир екстерном склав іспити за середню школу. Незважаючи на виразне небажання вчителів видати учневі атестат зрілості, під натиском директора гімназії здібний юнак його одержав. Наступного року він вступив на юридичний факультет Київського університету, де створив таємну студентську революційну організацію «Студентська громада». Був ув’язнений як член місцевої організації Революційної Української Партії (РУП).
Через кілька місяців Винниченка випустили «на поруки» за браком офіційних доказів у «злочині», але виключили з університету й виселили з Києва без права жити по великих містах. Цього ж року письменник відправив своє перше оповідання «Народний діяч» до «Літературно-наукового вісника» в Галичині. Але тоді твір не надрукували (це сталось значно пізніше — 1906 p.).
У 1902 р. Винниченко заявив про себе як літератор: опублікував твір «Сила і краса» (згодом відомий під назвою «Краса і сила»). Восени, через виключення з числа студентів, Володимира Винниченка позбавлено права на відстрочення військової служби й забрано в солдати. Проте військової служби він фактично не відбував, бо влада, боячись революційного впливу на товаришів-військових, тримала Володимира під арештом, у канцелярії. Але він, переодягаючись уночі в цивільне, тікав з казарми й віддавав свій час роботі серед київського пролетаріату. Цю діяльність було викрито, Володимир мав бути заарештований. Довідавшись від військових товаришів з канцелярії роти про те, що готується арешт, Володимир Винниченко скинув солдатську форму й емігрував до Галичини. Там він працював у закордонних партійних організаціях і час від часу нелегально виїздив до України. У Львові Винниченко брав участь у виданні партійних газет «Праця», «Селянин», писав брошури й книги на революційні теми.
У 1905 р. Винниченко повернувся під чужим прізвищем в Україну, провадив революційну агітацію серед селян і заробітчан Причорномор’я, наступного року мандрував Україною, написав низку оповідань: «На пристані», «Раб краси», «Уміркований та щирий», «Голод», «Малорос-європеєць», «Ланцюг» та інші. З’явилась друком перша збірка оповідань «Краса і сила» — і як реакція — відгук І. Франка: «І відкіля ти такий узявся? Серед млявої тонко артистичної та малосилої або ординарно шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом як саме життя, в суміш українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості».
У 1907 р. Винниченко був знову заарештований у Києві й посаджений у знамениту Лук’янівку (тюрма в Києві, де перебували майже всі видатні члени РУП). Через вісім місяців Винниченка випущено. Довідавшись про те, що має бути засуджений за свою
політичну діяльність на каторгу, Винниченко ще раз емігрував. У цей період він написав багато творів на соціальні та етичні теми: «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Контрасти».
У 1908 р. він перебував у Швейцарії, Італії, Франції, наступного року — у Швейцарії, Франції (Парижі).
Протягом 1910–1913 pp. письменник жив у країнах Європи (Франція, Німеччина, Росія, Галичина, Буковина). У цей час у російському перекладі виходить твір «Чесноти з собою».
У 1914 р. В. Винниченко повернувся в Україну, перебував на нелегальному становищі. Александринський театр у Петрограді прийняв до постановки п’єсу «Брехня» («Ложь»).
У 1916 р. він перебував у Москві, Петрограді. Видавав журнал «Промінь», переїхав у 1917 р. в Україну, став одним з організаторів і керівників Центральної Ради, згодом головою першого українського уряду — Генерального Секретаріату. Після повалення
гетьмана П. Скоропадського Винниченко був одним з керівників Директорії — нового уряду Української Народної Республіки.
У 1918 р. був арештований гетьманськими офіцерами. Звільнений від арешту через протест української громадськості.
Болісні роздуми Винниченка про роз’єднаність українців відбились у драмі «Між двох сил» (1919 р.). Він розійшовся в поглядах з більшістю Директорії й уряду, виїхав за кордон.
У 1920 р. Винниченко приїхав в Україну, але незабаром востаннє залишив її, відмовившись від співробітництва в уряді радянської України. Протягом 1924–1928 pp. «Рух» видав «Зібрання творів» В. Винниченка у 23 томах.
У 1930–1932 pp. «Книгоспілка» підготувала до друку «Зібрання творів» письменника у 28 томах, багато оповідань і повістей українською та російською мовами вийшли в Києві, Харкові, Москві, Ленінграді.
У вересні 1933 р. В. Винниченко написав відкритого листа до Політбюро КП(б)У, у якому звинуватив Сталіна та Постишева в голодоморі й масових репресіях проти українського народу. Цей лист викликав різке заперечення на пленумі ЦК КП(б)
1933 року, і з того часу творчість В. Винниченка була піддана гонінням: книжки вилучені з бібліотек і знищені, творчість перестала досліджуватися літературознавцями й вивчатися в школі, ім’я письменника або замовчувалося, або при згадках обливалося брудом і трактувалось не інакше як під тавром «буржуазного націоналіста».
Роки війни підірвали вже ослаблене здоров’я Винниченка. Після війни письменник відсторонився від політики. Коли на схилі років Володимир Кирилович звернувся до радянського уряду з проханням дати дозвіл на повернення, щоб хоч померти в Україні, письменникові грубо відмовили.
6 березня 1951 р. митець помер, похований на цвинтарі Мужена поблизу Канн у Франції.
В. Винниченко написав понад сто оповідань, п’єс, сценаріїв, статей і памфлетів, історико-політичний трактат «Відродження нації», двотомну етико-філософську працю «Конкордизм», чотирнадцять романів (один із них незавершений). В. Винниченко –
митець — яскрава індивідуальність, у якій поєдналися найсуттєвіші риси перехідної доби — від критичного реалізму до модернізму. Важливе місце в усьому творчому доробку майстра посідає його драматургія, адже п’єси В. Винниченка зіграли дуже важливу роль у становленні українського театру.
В. Винниченко-драматург усвідомлював, що український театр треба європеїзувати — надати йому філософської глибини, гостроти морально-етичних колізій, динамізувати дію. Наскількице вдалося, свідчить той факт, що його п’єси посіли провідне місце в репертуарах «Молодого театру» Леся Курбаса, стаціонарного українського театру М. Садовського та драматичного театру ім. І. Я. Франка. В останньому протягом 1920–1921 pp. йшли п’єси «Гріх», «Дисгармонія», «Великий Молох», «Панна Мара», «Співочі товариства». Твори драматурга були популярними не лише в тогочасній Україні, але й за її межами. З особливим успіхом у країнах Західної Європи йшли драми Винниченка
«Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Закон», «Брехня». Їхня тематика, як і тематика інших творів письменника й драматурга, була цілком традиційною — дослідження людської особистості, морально-психологічне випробовування внутрішніх сил людини в боротьбі за утвердження свого «Я». Але інтерпретація цих тем і морально-етичні проблеми, що поставали з творів Винниченка, були новаторством в українській літературі початку XX століття. Винниченкові п’єси руйнували канони сценічного дійства, які плекав етнографічний, романтично-сентиментальний і водевільно-розважальний український театр. Герої цих п’єс прагнули незалежності від будь-кого і будь-чого: юрби, моралі, приписів, умовностей. Вони прагнули бути «чесними з собою». Але, як зазначав сам Винниченко, ніхто з його героїв не був по-справжньому «чесним з собою», оскільки вони лише прагнули цього.
Драми Володимира Винниченка — це стихія, бунт, виклик самому життю. Сміливістю тематики (свідомість та інстинкти, мораль і статеві проблеми, честь і зрада) драматург часто, на думку критики, виходив за межі дозволеного. Керуючись своїм відомим принципом «чесності з собою», як і знаменитим висловом Шопенгауера:
«Філософові, як і поетові, мораль не повинна закривати правди», автор піднімав завісу, проникав у найпотаємніші схови психології і проводив експерименти на людській душі. Героєм його п’єс став новий суспільний тип інтелігента, тло дії — двадцяте століття,
з його соціальними конфліктами й моральними протиріччями. Але не слід думати, що пошуки «правди життя» й «нової моралі» — новація драматурга в європейській драматургії, тому що для творів будь-якого європейського письменника це було нормою. (Чорна пантера і білий ведмідь).
Нині Винниченко широко й глибоко входить у культурне сьогодення незалежної України. Його твори пробуджують національну свідомість. Політик, письменник, художник, він ще має розкритися рідному народові різнобарвними гранями свого
великого таланту.
Основні твори: збірка «Краса і сила», романи «Заповіт батьків» «Записки кирпатого Мефістофеля», «Слово за тобою, Сталіне!», перший український науково-фантастичний утопічний роман «Сонячна машина», драми «Великий молох», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Брехня».
Особливої уваги заслуговує його утопічно-фантастичний роман «Сонячна машина», який набув великої популярності у 1920-х роках.
2. Робота з таблицею (заповнити письмово).
3. Робота з аудіокнигою.
4. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)
Написаний конспект сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.
► Перепишіть, розкриваючи дужки; букви, де треба, замініть великими.
1. Земле (ш)евченкова, (з)емле (ф)ранкова, ниво, завіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова (д)ністра із (д)ніпром (Д. Павличко). 2. Народжує (а)нтеїв земля (Л. Забашта). 3. Прийдешні (с)ократи до суті ітимуть крізь сутінь (Б. Олійник). 4. За свічадо було б мені (о)ко (м)орське поміж гір, а за стелю — небес голубі і бездонні намети (Л. Забашта). 5. Нескінченний (ч)умацький (ш)лях простягався у вічність двома велетенськими кривими коліями (О. Довженко). 6. Тяглись повільно в сутінках підводи (ч)умацьким шляхом млявої доби (Б. Олійник). 7. Найвеселіше ж було на (р)іздво та (н)овий (р)ік (А. Кащенко). 8. Один кінь у нас звався (м)урай, другий — (т)ягнибіда (О. Довженко). 9. Схиляю перед вами прапори, До ваших милиць припадаю низько, Учителі воєнної пори, В шинелях геніальні (с)ухомлинські! (Б. Олійник). 10. До Дніпра бредуть, як (Г,г)уллівери, з (О,о)болоні зведені доми (Д. Луценко). 11. Серед наших сучасників чимало (К,к)айдашів. 12. Русявокосі (Б,б)ерегині позолотили береги (Л. Костенко). 13. Утворення на (О,о)острові (М,м)ала (Х,х)ортиця (З,з)апорізької (С,с)ічі пов’язують з ім’ям (Д,д)митра (В,в)ишневецького (Із підручника). 14. Яскравими представниками (Е,е)похи (П,п)росвітництва були філософи Кант і Вольтер (Із підручника).
3. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)
Написаний конспект сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.
