21.04.21 93 група електромонтерів Українська література

 Тема. Леся Українка. Альманах «З-над хмар і з долин», угруповання «Молода муза». Життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Драматична спадщина.

1. Опрацювання теоретичного матеріалу. 

Скласти конспект по прочитаному.

«Молода муза». — літературне угруповання українських письменників, діяло у Львові протягом 1906-1909 рр. як клуб літераторів. До «Молодої музи». належали В. Бирчак, П. Карманський, Б. Лепкий, О. Луцький, В. Пачовський, С. Твердохліб, С. Чарнецький, М. Яцків. Близькими до цієї групи були такі письменники, як Ф. Коковський, М. Рудницький, О. Туринський, композитор С. Людкевич, скульптор М. Паращук, маляр І. Северин.

1907 р. — маніфест групи галицьких письменників «Молода муза». спрямований проти реалізму в літературі та національного волюнтаризму. Більшість модерністів групувалася навколо журналу «Світ». (1906-1907 рр.) та часопису «Будучність». (1909 р.). Пізніше об’єдналися навколо львівського часопису «Молода муза». (П. Карманський, В. Пачовський, Б. Лепкий, С. Твердохліб, М. Яцків). Маніфест 1907 року пропагував аполітизм, чисте мистецтво, утечу від життя, культ підсвідомого. «Молодомузівці». запровадили й активно експлуатували деякі нові теми: утечу від життя, оспівування смерті, самотності, зображення нічного життя великих міст, артистичної богеми, культ підсвідомих видінь, які не були новими для європейської літератури, однак в українській літературі ще не прозвучали з достатньою силою. У зв’язку із цим частину їхнього дискурсу становив інтерес до французького символізму й зокрема перекладів Бодлера. Однак поезія «молодомузівців». так і не виробила нової мови для вияву нових почуттів. Вона застосувала старі слова, стару метрику, старі, часто фольклорні кліше. «Молода муза». не мала концептуальної естетичної програми й відповідно солідного теоретичного дискурсу. Вони представлені кількома відомими заявами, серед яких стаття Остапа луцького в газеті «Діло». 17 листопада 1907 p., яку Франко у своєму коментарі назвав «Маніфестом «Молодої музи». Як відзначала С. Павличко, «у теоретичному сенсі цей дискурс був досить кволим. «Молодомузівці». усвідомлювали проблему, але не змогли не тільки її вирішити, але й сформулювати коректно своє завдання. Вони передовсім заперечували народницьку традицію та її відповідне літературне втілення — реалізм. «Молодомузівці». досить чітко орієнтувалися на Захід, бо саме звідти приходили, а не виростали на рідному ґрунті нові художні ідеї». Група навколо журналу «Українська хата». (19091914 рр.), зокрема М. Сріблянський, М. Євшан, А. Товкачевський, Г. Чупринка, П. Богацький, пропагували культ сильної особистості, роздвоєної душі, настроєності, крайнього індивідуалізму. Якщо «молодомузівці». спромоглися лише позначити певні координати нового модерного дискурсу й нової філософії мистецтва, то розвинули їх Микола Євшан та його колеги з київського журналу «Українська хата». (1909-1914 рр.). Ніцшеанство лягло в основу дискурсу «хатян». Завдання журналу — принести «помочі і світла в темну українську хату». Засновники журналу прагнули розширити рамки української культури, модернізувати її, головним об’єктом їхньої критики було «старе». народництво або українофільство в усіх його політичних та мистецьких виявах. Головний опонент «хатян». — народницька критика, представлена газетою «Рада». її постійним автором Сергієм Єфремовим. Усупереч назві «Хату». цікавило місто, її настанови були принципово антинародницькими. Тут друкувалися поезія й проза «модерністів». передовсім поетів «Молодої музи». а також «модерністів». російської України — Миколи Вороного, Олександра Олеся, Миколи Філянського та ін. Загалом усі, чия творчість була позначена естетичними інтересами, потрапляли в річище літературних зацікавлень журналу (Володимир Винниченко, Ольга Кобилянська, Михайль Семенко, Гнат Хоткевич, а також дебютанти часопису Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Свідзінський). Редактори журналу свою критику головним чином розгортали на засадах естетики. «Головне не про що писати, а як писати». — уважав М. Сріблянський. Головне не література (результат), а творчість (процес), у якій на перше місце висуваються індивідуальність митця та його психологія.

«З-над хмар і з долин». — літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 р. в Одесі. У листі до М. Коцюбинського від 13 липня 1901 р. та в зверненні до письменників М. Вороний виклав програму альманаху. Відверто виявивши симпатії «до новіших течій у літературах європейських». він зазнав гострої критики з боку за відхід від дійсності у сферу «чистого мистецтва». Найбільш толерантно висловив свою незгоду з декларованими М. Вороним програмними цілями І. Франко в поетичному посланні «Миколі Вороному». яке разом з відповіддю «Іванові Франкові». опубліковане в альманасі. М. Вороний спростував приписувану йому пропаганду гасла «мистецтва для мистецтва». наголошуючи на потребі осучаснення української літератури, бажанні не обмежувати сферу творчої свободи письменника. Виступаючи за розширення тематичних меж літератури, за пошук нових тем і художніх засобів виразності, він закликав до модернізації української літератури.

2. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)

Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Написаний конспект  сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.

Удачі вам! Бережіть себе, не гуляйте  вулицями!