Тема. Оцінювальні жанри (похвала, осуд, рецензія, характеристика).
1. Опрацювання таблиць .
Визначення законспектувати в зошити.
Тема. Збирання необхідної інформації й допоміжного матеріалу, написання, удосконалення, виголошування тексту етикетного жанру.
1. Самостійна робота
☛ Запишіть перелік свят і подій, із якими прийнято вітати у вашій родині. Поясніть правопис цих свят.
2. Робота з текстом.
☛ Прочитайте текст. Виділіть у ньому нове й відоме. Підготуйте й запишіть привітання з Різдвом. Які ознаки адресата варто взяти до уваги?
Кожне свято супроводжували слова віншувань (віншування — «те саме, що поздоровлення; вітання»; віншувати — «українське слово через польське посередництво запозичене з верхньонімецької мови.
Особливо багато різних побажань було на Коляду, на Різдво, на Новий рік. «Будьмо здорові з Колядою, з ясним красним Сонцем, з медовою кутею, з живлющою водою! Хай вони додають нам здоров’я і сили в Новому Літі!» — звертався батько, узявши ложку куті, здоровлячи всіх, а потім припрошував: «Сонце красне, і ви, зірки ясні, і ти, морозе, ідіть до нас кутю їсти та давайте землі врожаю, а дітям — зросту!.
Занісши до хати дідуха, господар вітався з родиною і промовляв: «Віншую вас із щастям, здоров’ям із цим Святвечором, щоб ви у щасті і здоров’ї ці свята провели та інших дочекалися — від ста літ до ста літ, поки Пан Біг назначить вік!».
«На щастя, на здоров’я, зі Святвечором!» — здоровили господарів, що запрошували колядників до хати.
Тих віншувань колядники й щедрувальники знали силу-силенну. Для кожного окремо: для парубка і дівчини, для статечного ґазди і не зовсім, для поважної і шанованої ґаздині і для ледачкуватої, для вдови і навіть — для маленької дитини.
Красній панні, наприклад, зичили здоров’я, гарного парубка і вінця (весілля). Господареві, господині — щастя-здоров’я, достатку «і в коморі, і в оборі».
З особливою пошаною і благоговінням ставилися наші пращури до весільних поздоровлень. Вони були переконані, що весільні побажання особливі: від них залежить благополуччя молодят. Ось чому, обдаровуючи, казали: «Не даруй мене ані волами, ні тими коровами, а даруй мене щастям-здоров’ям, доброю долечкою!».
Уміння зігріти людину словом, зокрема в свято, не менше потрібне сьогодні. Звичайно, можна скористатися традиційним побажанням «щастя-здоров’я» та ще й «многії літа». Саме вітання — це вже вияв уваги та прихильності. Але чи приємно від року до року читати, скажімо, в день народження від різних адресатів одне і те ж: «Бажаю кавказького довголіття, сибірського здоров’я і циганського весілля! (очевидно, переклад з російської «веселья»)». Звичайно, добре бути здоровим, веселим і жити довго… Але від таких вітань мало кому не стане гірко: навіть найщиріші слова, повторені вдесяте, перетворюються в штамп і поволі втрачають первісну теплоту і неповторність. Чи не тому так швидко набридають телевізійні «рекордсмени» побажань, як-от: «Якщо люди правду кажуть, що зорі падають на щастя, то нехай твоє життя буде вічним зорепадом!»; «Бажаю жити довго без сліз, без горя, без нужди, нехай з тобою радість буде сьогодні, завтра і завжди!», «Бажаю краси річкових лілей, гордості від тополі, ніжності від людей!»; «Бажаю шалених успіхів!» Чому не радують такі вітання? Бо ті, хто вітають, забувають золоте правило мовного етикету: пам’ятаймо про адресата, прагнімо до вияву індивідуального. Даруючи людині слово вітання, залишаймося оригінальними, дбаймо не лише про їхню щирість, але й про власний стиль.
Немає коментарів:
Дописати коментар