10.04.23 5 МСТУ Українська література

 Тема. Юрій Андрухович. «Астролог», «Пісня мандрівного спудея».

1. Опрацювання життєвого і творчого шляху Юрія Андруховича.

Український поет, прозаїк, культуролог Андрухович Юрій Ігорович народився 13 березня 1960 року в м. Івано-Франківськ (Станіслав у часи УРСР).

Освіта: Львівський інститут поліграфії, відділення літературного редагування і спеціальної журналістики (1977-1982р.), Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. Горького в Москві (1989-1991 р.).

У юності – лідер відомої літературної групи Бу-Ба-Бу (“Бурлеск-Балаган-Буфонада”), яка об’єднала авторів з Києва, Львова, Станіслава. Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають “станіславським феноменом”. Представники цього напрямку активно розробляють поетику “карнавального” листа.

На початку 90-х років разом з Ю.Іздриком починає видавати перший в Україні постмодерністський журнал “Четвер” (на даний момент видано 10 випусків). У 1985 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий у СП України, у 1991 році – за ідейним переконанням виходить зі складу Союзу письменників разом з декількома колегами і стає ініціатором установи Асоціації українських письменників. Наприкінці 80-х відомий як активний діяч первісного, ліберально-демократичного Руху.

З 1991 року публікується у великих літературних журналах України.

У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників.

Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури.

Родина: Батько Ігор Мар’янович (1930-1997р.); мати Ганна Степанівна (1940р.); дружина Ніна Миколаївна (1959р.); дочка Софія (1982р.) і син Тарас (1986р.).

Володіє польською, німецькою мовами.

2. Аналіз поезії «Пісня мандрівного спудея».

ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ

Агов, мої маленькі чортенята!

З-під свити я вас випущу на світ —

туди, де кров з любов'ю черленяться,

де пристрастей i пропастей сувій…

Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!

(які невірні рими в голові!),

але коли до серця входять вірші —

прекрасні, наче крила голубів,

які тоді надії!..

З риторик і поетик академій —

гайда на площу, як на дно ріки!

Підслухані у вирі цілоденнім,

ті рими — вчителям наперекір

(у вчителів, здається, перекір) !

Або в поля, як на зелену прощу —

читати вірші травам і вітрам!..

І постарайтесь, я вас дуже прошу,

щоб явір тихі сльози витирав,

щоб небо, нахилившись, наслухало,

щоб завше був натхненний соловій…

Хвалу воздавши часові зухвалу,

звірят і пастухів благословіть!..

Отож, — на світ, за діло — чарувати!

Агов, мої маленькі чортенята!

Коментар

«Спудеї» — це студенти академій у давнину. Часто на канікулах вони мандрували містами й селами, співали пісень, розказували вірші (які часто самі й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправність, У пісні — звернення спудея до своїх творів (пісень), які складалися з любов'ю, про любов, часто з добрим почуттям гумору. Вірші просяться на волю, і треба, щоб вони зворушували серця людей, щоб від них і «явір тихі сльози витирав», і небо слухало, і соловей співав.

3. Аналіз поезії "Астролог".

1)Перейдіть за посиланням та ознайомтесь зі змістом поезії 

 https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4847

2)Паспорт  вірша.

Автор – Юрій Андрухович

Збірка – «Екзотичні птахи і рослини» (1991)

Жанр – Вірш має риси балади.

Тема – неординарна особистість у навколишньому світі. Для героя цієї поезії бути астрологом  – не просто якась робота чи заняття, а спосіб життя:

«У нього палка потреба,

У нього жадання слізне:

окраєць нічного неба

піймати у фокус лінзи…».

Мотив твору — пошук людиною свого призначення, прагнення самореалізації.

Віршовий розмір – дактиль

У вірші Андрухович іронічно розповідає про безіменного середньовічно­го астролога, який живе у Львові. До астрології як своєрідного передбачення майбутнього автор ставиться з не меншою іронією, ніж до її убогого служителя, який живе на горищі.

Ліричний герой зображений як людина творча, але для більшості людей — це дивак. За довгі роки він не накопичив ніяких статків, добровільно відмовляється від простих побутових вигод, живе на горищі, хоча «там зимно, там вітер свище». Передбачення астролога нікому не потрібні, бо вони не збуваються. Але герой продовжує передбачати майбутнє, його притягує до себе «окраєць нічного неба». Проходять роки, проте чоловік залишається вірним собі. Він має поетичний дар, може бачити й відчувати навколишню красу. Звичайно ж іноді його охоплює зневіра: «І взявши голову в руки, / Він крикне собі з розпуки: “Чого я марную роки?!”».

Цей вірш має відкритий фінал (ознака постмодерну). Але кожному зрозуміло, що ліричний герой повернеться на горище, бо він навіть у хвилину зневіри називає своє заняття «святою морокою».

Автор показує двоїстість міста, його висоту і низькість водночас. «У сутінках мерехтіння/ і сонце межує з тінню» – постійний рух, мінливість міста.

4. Домашнє завдання (обов’язкове для всіх)

Написаний конспект  сфотографуйте і надішліть на електронну адресу викладача oxаnа.dudnik@ukr.net або на Вайбер 0963300403 для перевірки.